Підприємства діяли за принципом “фінансової піраміди”. При агітації та укладанні кредитних договорів посадові особи використовували методи психологічного впливу на підсвідомість людей. Загальний матеріальний збиток, заподіяний лиходіями жителям Луганської області, становить 1 млн. 120 тис. грн.

Прокуратурою порушено кримінальну справу за ч.3 ст. 209 КК України (легалізація грошових коштів, здобутих злочинним шляхом).

Порушено кримінальну справу за ч.4 ст.190 КК України (шахрайство в особливо великих розмірах, вчинене організованою групою).

Слідчим управлінням УМВС порушено кримінальну справу за ч.1 ст. 263 КК України (незаконне поводження зі зброєю).

Зловмисники діяли під виглядом працівників соціальної служби, Фонду допомоги ветеранам тощо. Жертвами обирали літніх люди: враховувалася довірливість пенсіонерів, їх слабкий зір, неспроможність швидко відреагувати на скоєння злочину.

Як правило, потерпілим розповідали байку про те, що їм виділено продовольчі пайки, але потрібно підготувати тару на крупи, борошно та цукор. Цікаво, що при цьому пенсіонерам пропонували допомогу 10-річного хлопчика, головним завданням якого було відволікати хазяїв від дорослих членів злочинної групи. Поки старенькі по коморах та балконах збирали пакети та скляний посуд, їх помешкання оперативно позбавляли від усього цінного.

До затримання співробітниками міліції аферисти встигли «відмітитись» у Орджонікідзевському, Комунарському, Ленінському районах Запоріжжя та у місті Мелітополі. Втім, є всі підстави вважати, що географія їх злочинної діяльності значно ширша і не обмежується лише територією Запорізької області.

Наразі відносно затриманих порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб).

При особистому огляді у затриманого виявлено i вилучено речовину рослинного походження зеленого кольору зi специфiчним запахом, вагою близько 0,7 грама. У результаті дослiдження, проведеного науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України в АР Крим, було встановлено, що вилучена зелена суміш є наркотичною речевиною "канабiс". Водночас проведений огляд у наркологiчнiй клiнiцi показав наявнiсть у сечi Сафаряна К.Р. наркотичної речовини.

Відносно гр-на Сафаряна К.Р. було складено протокол про адмiнiстративне правопорушення за ст. 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Затриманий, згідно зі ст. 263 КУпАП, був помiщений у спецприймальник Сiмферопольського мiськуправлiння ГУМВС України в АР Крим.

6 листопада 2006 року Київським мiським судом м. Сiмферополя винесена постанова про притягнення гр-на Сафаряна К.Р. до адмiнiстративної вiдповiдальностi у виглядi стягнення штрафу у сумi 306 грн. Цього ж дня відділом громадянства, іміграції і реєстрації фізичних осіб Київського райвідділу Сiмферопольського міську правління ГУМВС України в АР Крим на пiдставi ст. 32 Закону України "Про правовий статус iноземцiв та осiб без громадянства" винесена постанова про видворення громадянина Сафарян К.Р. за межi України та заборону в'їзду на територiю України термiном на 5 рокiв.

6 листопада 2006 року о 15.20 Сафарян К.Р. рейсом № 138 "Сiмферополь-Москва" покинув територiю України.

Довідково:

1. Скорочення терміну перебування: ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 38 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 № 1074 «Про правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію» (рішення приймається органом внутрішніх справ);
2. Видворення за межі України: ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. ст. 41-45 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 № 1074 «Про правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію» (добровільне видворення – рішення приймається органом внутрішніх справ, примусове видворення – рішення приймається судом за поданням органу внутрішніх справ);
3. Заборона в’їзду терміном до 5 років: ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (рішення приймається органом внутрішніх справ, виконується – Державною прикордонною службою на підставі доручення).

Затриманими виявилися учні львівських навчальних закладів і один неповнолітній. У темну пору доби зловмисники виходили на вулиці і вистежували одиноких жінок, що поверталися додому. Найстарший бив жертву по голові чи в лице, а інші видирали сумочку. Поки жінки приходили до тями, молодики встигали втекти. Награбоване вони планували продавати серед своїх однолітків.

На даний момент зафіксовано шість випадків нападу, вилучено п’ять мобільних телефонів, сумочки та деякі документи постраждалих. Слідство триває.

За кілька хвилин до супермаркету прибули дві групи затримання зі службовими собаками. Незабаром у підсобному приміщенні магазину було виявлено 22-річного працівника маркету, який працює водієм-експедитором. Він проник до магазину, розібравши дах, і намагався скоїти крадіжку майна.

Грабіжника затримано.

18-річного Олексія доставили до міліції, де хлопець розповів наступну історію. Коли він прийшов до свого 38-річного знайомого Миколи, який оселився в сараї, то розминувся з двома чоловіками, що вийшли йому назустріч. А зайшовши всередину, побачив тіло закривавленого Миколи. На питання оперативників, звідки кров на його одязі, Олексій пояснив, що почав штурхати друга, сподіваючись, що той ще живий, от і забруднився.

Слідчо-оперативна група на чолі з начальником кримінальної міліції Червоногвардійського РВ Олександром Ланчевим та в.о. начальника карного розшуку Макіївського міськуправління Ігорем Нестеренком відразу ж виїхала на місце злочину. Розповідь Олексія начебто підтверджувалася, от тільки сліди крові на одязі викликали сумнів – вони явно свідчили про те, що кров бризнула на одяг. Олексій не врахував, що професіоналів, які чимало побачили на своєму віці, у такій справі не проведеш. Тому врешті йому довелося розповісти правду.

Виявилося, що Олексія з Миколою звело спільне заняття – збір металобрухту, згодом зав’язалися приятельські стосунки. Але Олексій навіть припустити не міг, що його старший товариш має нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Тому спочатку дуже здивувався наполегливим домаганням з його боку. А коли Микола приставив до горла ніж, то в Олексія не залишилося іншого вибору, окрім самозахисту. Перерізане горло і два ножових поранення в груди – це все, що одержав Микола, замість бажаного. А от Олексія чекає чергова судимість.

З недавнього часу на сторінках газет «РІО», «Афіша», а точніше - у їх розділах «Пропоную роботу» почали з'являтися оголошення типу «Високооплачувана робота для дівчат, з/п від...», і далі – немаленька сума в національній валюті або доларах США. Трохи нижче – телефон для представниць прекрасної статі, яких зацікавила ця пропозиція. Дівчатам, що телефонували за об’явою, жіночий голос повідомляв адресу, за якою їх чекав потенційний «роботодавець». Місцем зустрічі зазвичай служила приватна квартира, з недавно зробленим євроремонтом, обставлена пристойними меблями. Під час зустрічі пані, що представлялася «диспетчером» (а по суті – звідницею), пояснювала новоприбулим специфіку роботи «фірми». Специфіка ця полягала в «наданні за винагороду послуг сексуального характеру», а простіше – проституцією. Багато хто із шукачів роботи погоджувалися з таким видом заробітку й залишалися у «справі» досить довго...

Умови роботи зводилися до того, що диспетчер, одержавши від клієнта замовлення на приїзд повії, відправляла з водієм «фірми» (зазвичай ним був постійний таксист, який прекрасно знає, кого й навіщо він везе) замовлену кількість «трудівниць ліжка» за адресою клієнта. Фраза «із правом вибору» означала, що путан повинно бути більше зазначеної кількості, аби клієнт міг вибрати. В основному, вартість години «роботи» – від 50 до 80 доларів США (в залежності від виду та якості наданих «послуг»). Розрахунок проводився відразу після приїзду дівиць на місце, а гроші задля уникнення непорозумінь (наприклад, відмови платити) передавалися або водієві, або повіям, що поверталися до «офісу».

Там, де обертаються великі суми грошей, ієрархія й дисципліна завжди були жорсткими. 40 відсотків від оплати її «праці» після повернення із «замовлення» одержувала путана. Диспетчер залишала собі 60 відсотків виручених грошей, з яких вона оплачувала найману квартиру та комунальні платежі, а решту грошей передавала власникові мережі подібних квартир. У випадку, про який йтиметься далі, мережа складалася із трьох квартир, одна з яких знаходилася на Подолі, друга – у Голосіївському районі, а третя – на лівому березі Дніпра. Всі «диспетчери» підтримують між собою зв'язок та у випадку потреби «підстраховують» колег – направляють на виклик за розташованою неподалік адресою своїх «співробітниць». Така от «наукова організація праці»...

Починаючи із червня цього року співробітники Київського обласного Управління по боротьбі зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми (УБЗПТЛ), почали отримувати інформацію про те, що в місті Вишневому Києво-Святошинського району (конкретніше – в одній з місцевих саун) можна без проблем попаритися в компанії дівчат, не дуже обтяжених моральними принципами. Перевіряючи цю інформацію, оперативники встановили весь «ланцюжок» – від одержання замовлення до розрахунку за надані послуги. Справа в тому, що підняти в такий спосіб «рейтинг» власного закладу спало на думку місцевому банщикові, Сергію В. За попередньою домовленістю із диспетчером однієї з «фірм» він за бажанням клієнта міг організувати йому зустріч з повією. Природно, не безкоштовно, а за 10 із 50 «зароблених» доларів США з кожної «дівчинки». При цьому клієнтам лазні він називав ціну 60 доларів, отримуючи з відвідувачів ще по 10 у.о. Жваву торгівлю припинило лише порушення відносно заповзятливого банщика кримінальної справи. Однак поки співробітники обласного УБЗПТЛ ретельно збирали докази злочинної діяльності громадянина В. і велося слідство, працівник сфери послуг не припиняв свій прибутковий «бізнес», за що поплатився порушенням другої кримінальної справи.

Оперативникам необхідно було встановити, звідки саме у Вишневе приїжджали путани. Перевірка зв'язків затриманих повій вивела міліціонерів на одну зі столичних квартир на Подолі. Після декількох днів спостережень за квартирою виявилося, що вона має шалений успіх у чоловіків. У будь-яку годину дня й ночі туди заходили та виходили звідти до двох десятків чоловік на добу.

Підозрюючи, що господарі не будуть раді їхньому візитові, працівники міліції взяли із собою «на адресу» одну із затриманих повій, поставили її перед дверним «вічком», а коли двері відчинилися – увійшли. Під час цього візиту правоохоронцям вдалося затримати «диспетчера», водія, що розвозив повій, та, відповідно, кілька путан. Під час огляду приватного «борделя» був виявлений та вилучений блокнот з адресами та телефонами постійних клієнтів, а також телефонний апарат з номером, зазначеним в оголошеннях про надання послуг гувернанток. Цей телефон, до речі, є одним з головних речових доказів при розслідуванні кримінальної справи за фактом звідництва. Але й тут не обходилося без курйозів.

Викривши діяльність чергового «борделя», працівники міліції в числі інших речовинних доказів вилучили і телефон «фірми». Однак, через якийсь час виявилося, що телефон... справно працює! Перевірили - опечатаний апарат із SIM-карткою лежить у сейфі. Коли оперативники почали розбиратися в ситуації, то виявилося, що цей номер телефону – контрактний, а один з поки що невстановлених власників мережі підпільних борделів звернувся до сервісного центру із заявою про зникнення телефону й відновив нібито «загублений» номер. Адже багато постійних клієнтів його знали, та й реклама «фірми» була оплачена ледь не на півроку вперед...

Пріоритетними напрямками діяльності Управління по боротьбі зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, є виявлення та перекриття каналів нелегальної міграції в Україну, а також запобігання вивозові громадян України за кордон для сексуальної й трудової експлуатації. З початку року оперативниками Київських обласних УБЗПТЛ та Управління СБУ було перекрито 5 каналів транзиту нелегалів до європейських країн, а також затримана група, що складалася з одного іноземного громадянина та двох наших землячок. Українки займалися вербуванням довірливих дівчат, що шукали гарного заробітку за кордоном, а їх «колега» переправляв шукачок кращої долі до Туреччини, де вони в якості секс-рабинь повинні були працювати у місцевих борделях. Завдяки оперативній роботі міліціонерів та співробітників держбезпеки було попереджено вивіз у рабство трьох українок.

Оперуповноважений УБЗПТЛ Сергій розповідає, що за свої три роки роботи у цій службі йому доводилося спілкуватися з різним контингентом: вік – від 13 до 45 років, школярки й заміжні жінки, деякі з них навіть мають кількох дітей. Іноді доходило до курйозів. Мати й дочка, відомі серед путан під прізвиськом «Одеса», стояли поруч на трасі до того моменту, поки дочка не завагітніла й не подарувала мамі онука. Після цього новоспечена бабуся сиділа вдома й разом з новонародженим онуком чекала маму з «роботи»...

«Географія» теж представлена широко - схід і захід України, трохи менше мешканок Півдня (в основному – з Криму). У той же час за спостереженнями Сергія, серед «жриць любові» досить мало киянок та мешканок столичного регіону – позначається відносна відсутність безробіття й порівняно високі зарплати. Головна причина приходу на «панель» – нестача грошей, однак молодше покоління повій серед причин все частіше називає постійне биття вдома п'яними батьками, недвозначні чіпляння вітчима або ж просто бажання «змінити обстановку»…

Основна проблема у нашої «поліції моралі» та ж сама, що й в іншої частини колег-міліціонерів – слабке матеріально-технічне забезпечення. На всю службу – три автомобілі (два службових і один приватний). Марки й номери цих машин повії, що стоять на Кільцевий, та їхні сутенери вже знають напам'ять, відтак тільки-но вгледівши їх, моментально зникають. І зв'язок між співробітниками «ліжкового бізнесу» налагоджений відмінно – аж до радіостанцій та мобільних телефонів. Не встигають міліціонери від'їхати пару кілометрів від місця зустрічі, що не відбулася, як одержують повідомлення про те, що за їхньою спиною знову розгорнулася «виставка».

Крім проблем матеріального й технічного плану існує проблема відсутності необхідної для роботи нормативно-правової бази. На прикладі російських колег Сергій пояснив, що в сусідній країні передбачене проведення так званої «оперативної закупівлі секс-послуг». Цей захід зводиться до того, що на законних підставах, (однак потайки від злочинців) працівники міліції ґрунтовно документують їхні злочинні дії для подальшого судового переслідування. У нас же боротьба із сутенерством та звідництвом ведеться рейдами й зводиться, в основному, до виявлення й припинення діяльності квартир-борделів та затримання «нічних метеликів»...

До речі, спиняючись на питанні відповідальності, Сергій розповів, що за один рейд співробітникам Управління доводиться затримувати від 15 до 30 «жриць любові», при цьому дані всіх „новеньких” заносяться до спеціальної пошукової системи-картотеки „Атлас”. Однак одна з головних проблем боротьби з проституцією полягає в тому, що більшість статей Кримінального кодексу, що регламентують відносини у сфері суспільної моралі, практично не працюють, а кримінальна відповідальність за заняття проституцією взагалі скасована. Тепер путани, яких затримували навіть кілька разів підряд, відбуваються адміністративними протоколами та сміховинно малими штрафами (затриману вперше повію можуть просто попередити, а можуть оштрафувати на суму від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). І поки в суспільстві обговорюються аргументи «за» та «проти» легалізації проституції, будь-який громадянин України може зателефонувати за вказаним в оголошенні номером телефону й почути приємний жіночий голос: «Бажаєте познайомитися з гарними дівчатами? Перша година спілкування – 50 доларів, наступні – по 30»...