У ході оперативно-розшукових заходів міліціонери затримали чотирьох раніше засуджених громадян, троє з яких – мешканці Новобогданівки, четвертий – житель сусіднього селища. Співробітники УБОЗу вилучили у затриманих 32 гранати «Ф-1» та близько 80 кілограмів гексогену – вибухівки, потужність якої майже у 5 разів перевищує потужність тротилу.

Наразі проводиться робота із встановленню походження небезпечного товару та ролі кожного із затриманих. Втім, вже зараз відомо, що керував злочинним промислом 45-річний мешканець Новобогданівки, раніше судимий за скоєння умисного вбивства. Саме він займався реалізацією вибухівки, інші ж члени групи виконували «чорнову» роботу: демонтували боєприпаси, добуваючи з них вибухівку.

Відносно затриманих порушено кримінальну справу за ч.1 ст. 263 КК України. Слідство продовжується.

15-річна Надя проживала з мамою й бабусею, а у квітні місяці посварилася зі своїми родичами й пішла до тітки. Та й запропонувала племінниці заробити пристойну суму грошей, для чого було потрібно всього - то поїхати в Туреччину й доглядати за старими людьми. Наді дана перспектива здалася привабливою, тим більше, що їй так хотілося самостійності й незалежності. Тому, не роздумуючи, дала згоду, а тітка негайно зайнялася оформленням необхідних документів для виїзду за рубіж. Коли все було готове для від'їзду в Туреччину, виникло питання, що сказати матері, як пояснити причину поїздки. Але легенда була вигадана швидко: сказали, що Надя украла в одного чоловіка золоте кільце з діамантом і тепер необхідно повертати гроші. Не дуже й правдоподібно, але мати повелася на цю небилицю, а, швидше за все, її взагалі мало хвилювала подальша доля дочки. Обман за обманом і в підсумку така довгоочікувана воля, про яку мріяла Надя, стала начебто реальністю. Виникла невелика затримка на митниці, але й там була придумана чергова історія про те, що дівчинці необхідна зміна клімату для оздоровлення, і тим більше дитина летить із рідною тіткою. А в аеропорту їх зустрічала якась жінка. Надя подумала, що це дочка її майбутньої господарки, за якою необхідно доглядати. А виявилося, що їх очікувала сутенерша. Їй і продала тітка свою племінницю. Як повідомив начальник відділу Макіївського міськуправління Станіслав Пузик, сума винагороди склала 3800 доларів США. Отут-то рожеві мрії дівчини розвіялися, як дим. Сталося так, що з корабля на бал. От тільки бал виявився страшною дійсністю. Ніякі угоди й прохання, щоб тітка забрала її додому не допомогли. Через три дні «добра родичка» полетіла додому, а Надя залишилася. І почалося «бурхливе» життя - господарка возила її по готелях і продавала клієнтам або ті самі приїжджали до них. Надю, практично, передавали з рук у руки. За відмову працювати дівчину били, а один раз навіть довелося зашивати рану на голові. Було таке, що давали один йогурт у день. Щоб усього цього уникнути доводилося робити сексуальні послуги туркам. Вік клієнтів був різний: від 30 до 50 років, а обслуговувати доводилося по 3 - 4 чоловік у день. Життя було як у кошмарному сні: постійні недосипання й ненависні клієнти, що приїжджали в будь-який час доби, так ще й часті ляпаси від господарки, а головне - ніякого просвіту в темному тунелі. Було тільки одне заповітне бажання - швидше потрапити додому. І одного чудового дня така можливість з'явилася. Поки господарка спала Надя забрала в неї в сумочці свій паспорт, дитячу візу, квиток й 400 доларів США. Залишилося тільки добратися до аеропорту. У цьому їй допоміг колишній клієнт - таксист, що колись заплатив за неї гроші, але, побачивши юну дівчиську, від послуг відмовився. І ось у потрібну хвилину з радістю погодився відвезти дівчину в аеропорт. Так, після двох місяців перебування в Туреччині Надя з’явилася у рідній хаті. Перший час нічого не розповідала мамі й бабусі. Але постійні розпити про поїздку смикали душу, а коли мати побачила шрам на спині, дівчинка не витримала й усе виклала. Прокуратурою м. Макіївки порушено кримінальну справу за ст. 149 ч.2 КК України «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини», слідство веде СУ в Донецькій області. Тіточка перебуває на підписці про невиїзд, а дівчина від всієї душі бажає їй пережити подібний жах. Тим більше, що в Макіївці із всіх друзів у Наді залишилася тільки одна подруга, яка усе зрозуміла й підтримала, інші просто відвернулися від дівчиська, залишивши один на один з її щиросердечними переживаннями.

Дзвінок про виявлення трупа 83-річної жінки в чергову частину Костянтинівського міськвідділу (Донецька область) надійшов ранком. Слідчо-оперативна група, коли прибула на місце, тіло загиблої господарки виявила в її ж власному городі. З першого погляду було зрозуміло, що загинула вона від тілесних ушкоджень, нанесених по голові. Від порога її хати до місця виявлення тяглися криваві сліди волочіння, кимось старанно присипані піском.

- Потерпіла проживала в будинку на дві господарки, - повідомив Костянтинівський міжрайонний прокурор Олег Пацула. - Двоє вхідних дверей знаходяться поруч, одна веде в доглянуту материнську частину хати, інша - у кімнати, більше схожі на бедлам, де жив її 56-річний син. Саме він і викликав співробітників міліції, розповівши їм, як він, прийшов додому ранком від товариша та почав бігати по сусідах, розшукувати матір, а потім знайшов її вбиту на городі. Може, правоохоронці спочатку й повірили б йому, якби не виявлена в будинку жертви заява на ім'я начальника міліції, у якому жінка просить вжити заходів до свого непутящого сина-алкоголіка, що тероризує її від пенсії до пенсії. Так, очевидно, не встигла бідолашна віднести її куди слід. До речі, почеркознавча експертиза показала, що писала текст саме вона.

Зрозумівши, що багато доказів вказують на нього, до цього ще й товариш заявив, що він до нього не приходив, душогуб зізнався в скоєнні вбивства своєї матері. У той вечір він знову перебував у своєму звичному стані, однак хотілося більшого, тому по звичці пішов термосити «свою стару». Остання вже спала, але як тільки нащадок поліз рукою в подушку, де та зберігала гроші на вугілля, відразу ж прокинулася. Почався скандал, і доросле дитя схопилося за сокиру.

Саме обурливе в цій історії те, що або після спілкування зі співкамерниками, або після щиросердечних бесід з адвокатом, підозрюваний різко поміняв свої показання. Сьогодні він стверджує (!), що вбивство скоїв його власний 19-річний син, який приїжджав з м. Красноармійську відвідати бабусю. От тільки ця «мозаїка» ніяк не складається. Дійсно, хлопець гостював у той день у бабусі, з якою в нього були теплі відносини. Але в 14.30 вона провела його на автобус, і сусіди юнака більше не бачили, а от господарку будинку, яка клопотала до вечора у дворі, примітили. Побували правоохоронці й у Красноармійську, де парубок проживає з молодшим братом і матір'ю. Кілька років тому, не витримавши життя з чоловіком-алкоголіком, вона із чотирма дітьми пішла від нього. Удалося по хвилинах установити, чим займався хлопець по приїзду від бабусі, тобто алібі в нього залізне.

На сьогодні горе-син-батько арештований. Слідством зібрано досить доказів, щоб у найближчим часом він став перед судом.

Але основна маса людей не думає про цей, здавалося б, дріб'язок, згадуючи про своє майно лише тоді, коли не знайде в своєму рюкзаку улюблений мобільник. Тільки тоді вони починають розуміти, як необачно зробили, поклавши його в таке ненадійне місце.

Не слід зберігати важливі для Вас речі в поліетиленових пакетах. Ненадійне місце й кишеня куртки або сумочки, що відкрита або не фіксується рукою. Треба все необхідне покласти хоча б у внутрішню кишеню й закрити її на блискавку.

Найбільше крадіжок відбувається в загальноміському транспорті. Щодня в кожному районі столиці співробітники міліції реєструють до десятка випадків крадіжок особистого майна. У більшості випадків винуватцями є… самі потерпілі. Адже деякі речі можна й взагалі не носити з собою щодня. Приміром, паспорт не обов'язково возити за собою кожної доби.

Усе той же стільниковий телефон, якщо він гойдається на шнурку, нехай навіть дуже міцному, може бути легко зрізаний кишеньковим крадієм.

Злодюжка завжди діє, дивлячись у Ваші ясні очі. Він безпомилково визначає людину, що замислилася. Працюють „щіпачі” не поодинці; у їх «бригаді» нараховується мінімум 3-4 чоловіки. Один з них знаходить жертву, що десь у людному місці «засвітить» свій гаманець. Другий скоює крадіжку, передаючи предмет третьому, і так далі.

Пік кишенькових крадіжок злітає з настанням прохолодної погоди, тобто з жовтня по квітень. Це приблизно той час, коли загальноміський транспорт найбільш заповнений пасажирами, які вічно поспішають, та при цьому втрачають пильність. Люди ж, яким у вагоні то жарко, то холодно - не завжди контролюють свої речі. У тисняві легким заробітком крадіїв стають в основному мобільні телефони й гаманці. Три-п'ять таких заяв доводиться реєструвати в різних райуправліннях міста щодня.

Столиця найбільш піддана цьому виду злочинності, тому що тут найбільший наплив приїжджих і відпочиваючих. Це громадяни, які не звикли до таких людських потоків. Їм складно зорієнтуватися, - тому вони стають «патологічними клієнтами» кишенькових злодіїв.

Також безліч туристів стають легким заробітком для злодюжок. Їхнє безпосереднє поводження й голосні бесіди іноземною мовою одразу привертають увагу злочинців, і як результат - втрата дорогих фотокамер, документів та грошей.

Більшість кишенькових злодіїв - наркомани, і тому всі цінності вони одразу, без жалю, продають за безцінь - головне скоріше одержати чергову дозу зілля. Це ще один аргумент того, що свої речі треба охороняти не тільки від чужих рук, але й від заздрих очей.