Чернігівські правоохоронці почали розслідування негайно. Зі слів сусідів стало зрозуміло, що увійти в помешкання без слідів злому могла лише добре знайома господині людина. А оскільки діти Євдокії живуть далеко, то скоїти це міг лише хтось із добре знайомих. Злі язики подейкували, що бабуся приторговувала самогоном, хоча доказів цього правоохоронці в квартирі не знайшли. І все ж версію про причетність до цього злочину постійних клієнтів не відкидали. Навпаки – зробили однією з головних. В ході її відпрацювання в поле зору правоохоронців потрапила одна компанія випивох, двох чоловіків та жінки, що мешкали неподалік від будинку загиблої.

Відпрацювання версії почали, звісно ж, з чоловіків, але в ході спілкування з ними виявилося, що після доброго недільного застілля на природі, всі вони благополучно розійшлися по домівках і лише співмешканець учасниці бенкету, який, до речі, не брав участі у пиятиці, зауважив, що його "кохана" цілком здатна на відчайдушний вчинок.

Кожного з цієї компанії перевіряли по декілька разів, аж поки не було проведено дактилоскопічну експертизу відбитків пальців, вилучених на місці трагедії. Тоді оперативники запросили на співбесіду 26-річну Ольгу, яка спочатку, звісно, відпиралася, але під тиском беззаперечних доказів, в тому числі й відбитків пальців рук, змушена була зізнатися й дати правдиві свідчення.

Вона розповіла співробітникам міліції, що ідучи з гулянки, побачила світло у знайомих вікнах баби Дусі і вирішила зайти. Відчувала, що "до кондиції" не дійшла, і захотіла додати ще. Та оскільки грошей не було, попросила дати "на віру". Але бабця в борг давати не захотіла. Тоді й виникла сварка, в ході якої молода жінка вдарила свою суперницю в обличчя так, що та впала. А щоб вона не заявила про цей випадок у міліцію, жінка схопила кухонного ножа й довершила справу, завдавши кілька ударів у груди, живіт та шию. Повернувшись додому, спокійнісінько розповіла про це своєму співмешканцеві й лягла спати. А вже наступного дня під вечір до Ольги завітали співробітники міліції.

За високий професіоналізм та майстерність, проявлені в ході розкриття даного резонансного злочину всі учасники його розкриття були заохочені наказом начальника УМВС. Відзначені: заступник начальника Управління карного розшуку УМВС Валерій Костильов; помічник оперуповноваженого УКР Сергій Мєх; співробітники Козелецького райвідділу УМВС: начальник карного розшуку райвідділу Віктор Кузьменко, його заступник Віктор Митько, оперуповноважений цього підрозділу Ігор Тишковець та старший оперуповноважений кримінальної міліції в справах неповнолітніх Світлана Корнейченко.

Наразі підозрювана затримана та знаходиться в ізоляторі тимчасового тримання Козелецького РВ. Відносно неї порушено кримінальну справу за ст. 115 КК України (навмисне вбивство), розслідування якої триває.

Як розповів слідчий СВ Красноармійського МРВ УМВС України в Донецькій області капітан міліції Мамонов А., у його практиці саме й був такий випадок. У місто приїхали дві дівчини на навчання. Одержали освіту й вирішили залишитися тут жити. Зняли будинок, влаштувалися на роботу. Здавалося, все нормально... От тільки в однієї дівчини був непутящий співмешканець, що зловживав спиртними напоями, й при цьому ніде не працював. Але подруга їй допомагала, коли та була на роботі, доглядала за її співмешканцем. Та не догледіла. Відправився хлопець до свого друга в гості, прихопивши із собою мобільний телефон співмешканки. У ході дружньої бесіди приятелі розпили не одну пляшку горілки. У процесі розпивання спиртного телефон дивним чином зник. Повернувшись додому, гультяй повідомив своїй подрузі, що він пам’ятає, як давав подивитися мобільник своєму приятелю, а чи повертав той назад, він не пам'ятає. Почувши новину, подружки вирішили, що приятель співмешканця украв телефон, але в міліцію чомусь не звернулися. От і вирішили дівчата провчити кривдника злодійством за злодійство, хоча доказів крадіжки в них не було, адже співмешканець нічого не пам'ятав, може він й сам загубив апарат.

Наступного дня подруги пішли до того приятеля. Скориставшись тим, що дома нікого не було, вони проникли помешкання всередину й викрали меблевий гарнітур. Але звідки їм було знати, що майно в будинку належало не чоловіку, а його співмешканці.

Тепер відносно подружок порушено кримінальну справу за ч.3 ст. 185 КК України, що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років. Найближчим часом суд вирішить їхню подальшу долю.

От так і виходить, хотіли провчити інших, але доведеться відповідати за крадіжку самим.

- Повідомлення про те, що сталося, надійшло до міліції від лікарів «швидкої допомоги», - розповідає старший слідчий районної прокуратури Євгеній Асташов. На місце події виїхала слідчо-оперативна група. Навіть на перший погляд не залишилося ніяких сумнівів – у будинок проникли з метою крадіжки. З житла зникли відеоапаратура, системний блок комп'ютера, деякі золоті прикраси, гроші. Зловмисник потрапив у хату через кухонне вікно, виставивши скло й знявши ґрати. Але, на щастя, для експертів-криміналістів були зачіпки: сліди взуття на кухонному столі й відбитки пальців рук на склі.

За словами начальника Куйбишевського РВ Олександра Івахника, крім вилучених на місці слідів, була й інші свідчення перебування тут стороннього. Злочинець проник у будинок за майном, але при цьому убив дитину, яка за своїм віком не могла вчинити ніякого опіру. Дуже ймовірно, що жертва знала свого вбивцю, й могла згодом пізнати його. Тому чималі сили карного розшуку були кинуті на відпрацювання друзів і знайомих родини.

У процесі цієї роботи сищики зацікавилися 22-річним студентом – далеким родичем потерпілих, що напередодні трагедії ночував у них. На той час знайшлися свідки, що дали опис парубка, який залишав місце злочину з об'ємними сумками в руках.

Спочатку в міліції хлопець усе заперечував, і навіть приводив своє алібі. Правда, перевірити його було неможливо, тому що, за його ж слова, більшу частину часу, що цікавить слідство, він провів поодинці. Показання дав лише після того, як відбитки пальців рук, узяті в нього, збіглися з тими, які криміналісти вилучили на місці злочину. До того ж оперативникам вдалося виявити й викрадені з будинку речі – їх студент переховував у знайомих і приятелів. Пояснюючи причини трагедії, хлопець сказав, що просто хотів поправити своє матеріальне становище: роздобути грошей на подарунок до дня народження дідуся, та й власний день народження наступав через тиждень, так що гроші не перешкодили б...

Як говорить Євгеній Асташов, того дня батьки пішли на роботу, а хлопчик пішов до школи на останній дзвінок, туди ж відправився той самий родич. Простоявши біля школи хвилин п'ятнадцять, зловмисник повернувся назад, проник до будинку і став складати речі. Але незабаром повернувся школяр, що було для злодія справжньою несподіванкою. Він вибіг у двір і схопив сокиру, обухом якої став бити жертву по голові.

Затриманому пред'явлено обвинувачення в скоєнні крадіжки й навмисному вбивстві, він арештований. Слідство ще має встановити всі нюанси й деталі злочину.

Важко пояснити, а ще складніше зрозуміти, як міг підняти руку на дитину зовсім ще молодий юнак, у якого все життя попереду. Невже будь-які речі коштували життя невинної дитини й того горя, що він приніс відразу у дві родини.

В ході проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено, що компанія із чотирьох хлопців і дівчини, повертаючись зі святкування дня народження, зіштовхнулися на вулиці із двома п'яними чоловіками. Ті нібито некоректно висловилися на адресу дівчини й не звільнили дорогу молоді. Хлопцям це не сподобалося і вони відповіли брутальністю, в результаті чого утворилася бійка. Підлітки виявилися фізично слабкіші загартованих працівників заводу, а змиритися з поразкою не дозволяла гордість, тож один із них побіг за підтримкою. Але й цього йому було мало – для впевненості хлопець прихопив із собою кухонний ніж. У результаті, повернувшись до місця бійки вже в складі великої компанії, молодчики прийнялися бити кривдників, а «ображений» хлопець наніс своєму «ворогу» ножові поранення в спину. Потім попросив друзів поламати й викинути ніж, що вони й зробили.

Складність розкриття злочину полягала в тому, що один із потерпілих помер, а другий, перебуваючи в сильному алкогольному сп'янінні, згадати нічого не зміг. Ніхто зі сторонніх осіб також не зміг описати точних подій того вечора. Працівники міліції всю інформацію збирали по крупицях. Але в результаті скрупульозної роботи операми були встановлені 13 підлітків, причетних до даного злочину.

Наступною проблемою було затримання всіх учасників бійки. Їх необхідно було затримувати одночасно, тому що якби вони довідалися, що можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, то могли розбігтися, що значно ускладнило б пошуки зловмисників. А на допиті кожний з винуватців намагався перекласти свою відповідальність на іншого. Але все ж особистість підлітка, що заподіяв ножові поранення, була встановлена. Ним виявився 18-річний житель Орджоникідзевського району, учень одного з ПТУ, раніше не судимий.

За даним фактом порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 121 КК України – тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть. Четверо хлопців арештовані, інші перебувають на підписці про невиїзд.

Виготовляли липові документи колишні працівники Білопільського училища. Маючи за зразок ще дипломи СРСР, спритники за допомогою комп’ютерного обладнання штампували їх майже конвеєром. Бажаючі отримували віртуальну професію за реальні гроші. Ціна коливалася від 250 гривень до 300 доларів США.

Наразі правоохоронцями встановлюється коло тих, хто був причетний до афери. Адже відрізнити справжній диплом від «липового» при бажанні можна було неозброєним оком. Добре, що на роботу за липовими дипломами влаштовували тільки провідників, а не машиністів.

Прокуратурою Сумської області було порушено кримінальну справу за статтею 358 ч.3 (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збування та використання).

Триває подальше слідство.

Отримана інформація вказувала на те, що «зілля» надходить із села Ходосіївка Києво-Святошинського району. Оперативниками було вирішено виявити й зафіксувати докази злочинного «бізнесу». Проведення всіх заходів було санкціоноване судом.

Червневого ранку співробітники обласного УБНОНу виїхали у зазначене село. Прибувши на місце, працівники міліції вирішили постежити за будинком, у якому проживає підозрюваний, 44-річний раніше засуджений Петро. Господар будинку вже неодноразово конфліктував із законом, має п'ять судимостей за різні злочини, а загальний строк його перебування в «місцях не дуже віддалених» становить близько 25 років! Дружина Петра разом з ним уже досить довго «сидить на голці».

Під час затримання в будинку у підозрюваного були виявлені 2 медичних шприци й пластикова пляшка з-під напою, у яких знаходилася рідина темно-коричневого кольору. Загальний об’єм вилученого наркотику склав близько 400 мілілітрів. Одночасно із цим оперативники виявили ще досить багато цікавих речей, а саме: ювелірні вироби, п'ять мобільних телефонів і багато чого іншого.

Цікаво те, що під час складання протоколу огляду місця події не стихав мобільний телефон господаря будинку. Люди, що дзвонили, цікавилися, чи можна зараз купити «товар». Почувши від співробітника міліції, що грав роль «господаря», позитивну відповідь, незабаром прибували до «магазину», де й потрапляли до рук співробітників УБНОН. Усього протягом кількох годин до Петра приїхало близько 20 чоловік, всі вони – жителі Голосіївського району столиці. За їх словами, хтось приїхав лагодити комп'ютер, хтось «заскочив на хвилинку», однак кілька людей все ж чесно зізналися, що приїхали купити опій. На запитання про ціну відповідали: «По 25 гривень за «кубик»»...

Наразі наркоторговця затримано, відносно нього порушена кримінальна справа за фактом збуту наркотичних речовин, ведеться слідство. Правоохоронні органи мають встановити всі обставини справи й передати її до суду для подальшого вирішення долі наркоділка.

Працівниками УБОЗ в Сумській області викрито посадових осіб одного з підприємств, які у сумському відділенні одного з банків отримали кредит на суму 1,5 млн. грн. У визначений договором термін вони кредит не повернули, а гроші використали для погашення попереднього кредиту та відсотків по ньому, тим самим завдавши збитків банку на вказану суму. Прокуратурою порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 222 (шахрайство з фінансовими ресурсами) КК України.

Працівниками УБОЗ в Дніпропетровській області при отриманні 400 гривень хабара затримано нарколога однієї з поліклінік Дніпропетровська. Ці гроші вона одержала від приватного підприємця за видачу 4 наркологічних сертифікатів та довідок для придбання травматичної зброї. Прокуратурою порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 368 (одержання хабара) КК України.

Прокуратурою Сумської області за матеріалами УБОЗ порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 364 (зловживання службовим становищем), ч.2 366 (службове підроблення) КК України стосовно посадових одного з нафтогазових підприємств, які упродовж 2002-2003 р. вносили до специфікацій договору неправдиві відомості та здійснювали закупівлю промислового обладнання, запасних частин та інших товарів за штучно завищеними цінами. В результаті цього підприємству, контрольний пакет акцій якого належить державі, завдано шкоди на суму понад 2,3 млн. грн.

До проведення операції було задіяне близько 1550 співробітників міліції – працівників карного розшуку, УБОЗ, блоку громадської безпеки та співробітників Державтоінспекції.

Усього під час проведення оперативних заходів, які тривали майже тиждень, зареєстровано більше 860 злочинів, з яких 526 розкриті. Серед них – 29 фактів незаконного заволодіння автотранспортом, в тому числі – 8 злочинів минулих років, 19 крадіжок, 4 шахрайства.

Перевірено 419 об’єктів транспортної інфраструктури всіх форм власності, втому числі 96 станцій техобслуговування, 15 ринків, автосалонів та магазинів з продажу автотранспорту та автозапчастин, біля 70 автомайстерень, 165 автогаражів. Під час перевірок виявлено 29 одиниць автотранспорту, які перебували у розшуку.

Працівниками Управління карного розшуку ГУМВС України в Харківській області спільно з працівниками ДАІ в ході проведення оперативних заходів в рамках операції «Автомобіль» виявлено організовану злочинну групу, до складу групи входили троє мешканців Харківського регіону. Двоє з них раніше вже мали проблеми з Законом – вони притягувалися до кримінальної відповідальності за скоєння крадіжок та незаконне зберігання вогнепальної зброї. Учасники злочинного угрупування протягом трьох останніх років займалися шахрайствами. Об’єктом злочинного посягання зловмисників були автомобілі громадян. Слідством вже доведена їх причетність до вчинення шести таких злочинів. До того ж, працівниками міліції у одного з приватних нотаріусів, що був пов’язаний з членами злочинної групи, вилучено 80 підроблених доручень на переоформлення автомобілів. Наразі працівники міліції відпрацьовують затриманих на їх причетність до скоєння аналогічних злочинів та проводять активно роботу щодо встановлення інших учасників групи.

Під час реалізації операції «Автомобіль» працівниками міліції було проведено 46 спеціальних заходів з використанням так званих «автомобілів-пасток». В одну з таких пасток потрапила група з чотирьох осіб, члени якої спеціалізувалися на викраденнях автомобілів. На підставі аналізу за місцем і часом скоєння таких злочинів, «автомобіль-пастку» було встановлено біля одного з житлових будинків. В результаті співробітники Дзержинського райвідділу міліції м. Харкова затримали групу місцевих мешканців віком від 16 до 19 років. Зловмисники викриті у скоєнні чотирьох угонів легкових автомобілів вітчизняних марок, серед яких були переважно «старі»машини. В даний час проводиться перевірка затриманих на причетність до скоєння подібних злочинів в інших районах Харкова.

Під час проведення операції «Автомобіль» харківськими правоохоронцями виявлений канал нелегального надходження в Україну краденого автотранспорту. Цей злочин викритий працівниками Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Харківській області. Під час відпрацювання одного з харківських авторинків працівники міліції виявили автомобіль іноземного виробництва, який реалізовував по запчастинам 30-річний приватний підприємець. Як було встановлено, харків’янин не оформив угоду купівлі-продажу у громадянина Литви, а також не виплатив відповідні податки та збори при ввозі транспортного засобу для вільного користування. Таким чином, підприємець порушив митні правила та статтю 366 Митного кодексу України. Після розгляду матеріалу рішенням суду його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на суму 1700 гривень.

Правоохоронцями було встановлено ще 37 автомобілів, які потрапили до України аналогічним чином. Наразі зібрані за даними фактами матеріали направлені до митних органів для прийняття відповідного рішення.

Усього за весь період проведення операції «Автомобіль» працівниками харківської міліції затримано 24 особи, які підозрюються у скоєнні злочинів, пов’язаних з незаконним заволодінням автотранспортних засобів.

Суд звільнив – звідниця не виправилася

Досудовим слідством встановлено, що Півнюк Наталія Іванівна в жовтні 2000 року, діючи з корисливих мотивів і керуючись метою незаконного збагачення, за попереднім зговором з Мігурою Ольгою Антонівною та Кургановою Тетяною Едуардівною об’єдналися в стійку злочинну групу, яка займалась підшуканням і перевезенням на територію Республіки Польща жінок для зайняття проституцією.

Так, з цією метою Півнюк Наталія Іванівна 7 квітня 2001 року при посередництві невстановленої особи, діючи в складі організованої злочинної групи, реалізовуючи єдиний злочинний умисел, виконуючи відведену їй роль, підшукала, схилила і перевезла гр. Котляренко Лілію Олександрівну через митний пост “Ягодин” Ягодинської митниці Державного кордону України на територію Республіки Польща, де в м. Лейкніца передала невстановленій слідством особі на ім’я “Роберт” в нічний клуб для зайняття проституцією.

Будучи звільненою Луцьким міським судом Волинської області від покарання за вчинення злочинів передбачених ст. 210 КК України в редакції 1960 року (утримання місць розпусти та звідництво) 4 вересня 2001 року, Півнюк Наталія Іванівна належних висновків не зробила, на шлях виправлення не стала, а продовжуючи свою злочинну діяльність в вересні 2001 року вступила в злочинну змову з мешканкою міста Рівне Левчиковською Наталією Володимирівною, мешканкою міста Івано-Франківськ невстановленою особою на ім’я Людмила, громадянами Республіки Польща невстановленими особами на ім’я “Мітик”, “Анжей” “Геник”, “Роберт”, “Кшишик”, з якими зорганізувалися в міжнародне стійке об’єднання для торгівлі жінками з метою їх сексуальної експлуатації на території Республіки Польща, яке за умови маскування слідів злочину, що виразилось в умовлянні Півнюк Н.І. жінок проданих для сексуальної експлуатації приховувати дійсну мету поїздок в Республіку Польща та характер роботи, діяло тривалий час з вересня 2001 року по 2005 рік на території України та Республіки Польща.

З цією метою Півнюк Н.І. знаходячись на території Республіки Польща домовилась з вищевказаними особами, які запропонували їй за грошову винагороду підбирати, схиляти і перевозити через Державний кордон України на територію Республіки Польща жінок для подальшої сексуальної експлуатації.

Дівчатам обіцяли високі заробітки

Провівши всі необхідні дії організаційного характеру, Півнюк Н.І., Левчиковська Н.В. та невстановлені слідством особи на ім’я “Людмила”, “Роберт”, “Мітик”, “Анжей”, “Геник”, “Кшишик”, для досягнення єдиного злочинного умислу розробили детальний план торгівлі людьми, за яким Півнюк Н.І. та Левчиковська Н.В. підшуковували на території Волинської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Рівненської областей жінок в основному віком від 18-30 років, які були матеріально не забезпеченими і погодилися б займатись проституцією за кордоном, обіцяючи вигідні умови праці і високі заробітки, схиляли їх до поїздки в Республіку Польща, переправляли через Державний кордон України на територію Республіки Польща, де продавали невстановленим особам на ім’я “Людмила”, “Роберт”, “Мітик”, “Анжей”, “Геник”, “Кшишик” для сексуальної експлуатації в нічних клубах та борделях.

Роль Півнюк Н.І. та Левчиковської Н.В. як організаторів і керівників злочинного угрупування полягала у підборі кадрів, керуванні діями всіх учасників злочинного угрупування, координації їх дій, підшуканні і вербуванні майбутніх проституток, обіцянці їм великих заробітків і вигідних умов праці, підшуканні транспортних засобів та каналів вивезення жінок за кордон, покупців “живого товару” за кордоном, укладанні з ними усних, незаконних угод, купівлі-продажу людей, оформленні виїзних документів, перевезенні жінок через кордон на територію Республіки Польща, отриманні грошей за постачання жінок, розподілу їх між учасниками злочину та маскуванні слідів злочину, вчиненні інших дій, спрямованих на досягнення бажаного результату.

Роль осіб на ім’я “Людмила”, “Роберт”, “Мітик”, “Анжей”, “Геник”, “Кшишик” як виконавців злочину полягала в отриманні жінок та їх сексуальній експлуатації.

В січні 2003 році Півнюк Н.І. шляхом умовлянь і пропозицій залучила до складу злочинної групи Хилюка Олександра Леонідовича. Його роль як виконавця злочинів полягала у перевезенні жінок через Державний кордон України на територію Республіки Польща, отриманні незаконних винагород, та вчиненні інших дій, спрямованих на досягнення бажаного злочинного результату.

Загалом з вересня 2001-го по липень 2005 року Півнюк Н.І. діючи в складі злочинної групи організувала і здійснила продаж за кордон та інші незаконні угоди відносно 22-х жінок з метою сексуальної експлуатації (причому багатьох продавала повторно – на їхнє ж таки прохання... – авт.) та замах на продаж з тією ж метою ще однієї особи.

Ціна, за яку Наталія збувала “живий товар”, коливалася від 70 євро або 100 доларів до 1000 і навіть 1500 доларів США.

ЯНІНА дізналася про особу, яка може відвезти на роботу з надання сексуальних послуг у Польщу, від знайомих Інни та Лілі. Так, як в неї склалось тяжке матеріальне становище, проблеми в сім’ї, вона вирішила поїхати на вказану роботу. Півнюк під’їхала до неї на квартиру. Сказала, що робота неважка, нічого страшного в ній немає, і краще поїхати заробити грошей, ніж у Луцьку отримувати копійки.

Після цього Півнюк Н.І. надала кошти і допомогла оформити закордонний паспорт та відкрити візу і через приблизно два тижні повезла Яніну в Республіку Польща. Відвезла її в місто Зелена Гура, де на автозаправній станції їх чекали раніше незнайомі особи на ім’я “Мітик” та його співмешканка, мешканка м. Івано-Франківська на ім’я Людмила. Людмила запитала чи знає для чого приїхала, а коли вона сказала що знає, Людмила сказала, щоб не переживала, ніхто до неї насильства застосовувати не буде. Крім того, Людмила сказала відпрацювати їй 200 доларів США, які вона заплатила Півнюк Н.І. Після цієї розмови Півнюк поїхала у своїх справах, а її “Мітик” та Людмила відвезли на квартиру. Крім неї, там жили ще шестеро дівчат. Людмила була старшою над дівчатами - наглядала за ними, посилала на роботу, отримувала від них гроші, які передавали клієнти.

Людмила пояснила умови праці: робота за викликом, ненормований робочий день, оплата погодинна. Година роботи - 60 польських злотих, 30 хвилин - 30 злотих. Із 60-ти злотих 25 надходило “Мітику” і Людмилі, а решта Яніні. За свою частку грошем вона та дівчата, які працювали в “Мітика”, платили по 10 злотих за добу проживання, харчувалися, одягалися, купляли предмети особистої гігієни та протизаплідні засоби.

Клієнт розраховувався з Яніною, а вона передавала гроші Людмилі. Наглядачка віддавала зароблену частку, накладаючи штрафи за вживання на роботі алкоголю. З боку клієнтів були випадки насильства та тиску. В середньому на добу Яніна обслуговувала до шести чоловіків. Працювала три місяці, після чого повернулася в Україну.

У травні 2004 року на її прохання вже Олександр Хилюк удруге відвіз Яніну в Республіку Польща до особи на ім”я “Мітик” на роботу з надання сексуальних послуг, де вона знову працювала три місяці. “Мітик” виїхав за нею в місто. Він заплатив Хилюку за дорогу 50 доларів США, які Яніна відпрацювала.

НІНІ гр. Півнюк, знаючи її скрутне матеріальне становище й те, що вона має на виховані неповнолітню дитину, неодноразово пропонувала поїхати на роботу в Республіці Польща на сезонні сільськогосподарські роботи. Коли вона погодилась, 13 січня 2003 року до неї додому приїхали автомобілем Наталія та Олександр. Вони поїхали в Польщу. Хилюк відвіз її в м. Груєц на перебирання цибулі.

Позаяк умови праці були важкими, їй не сподобалась така робота. Наталія заїхала до Ніни через тиждень і повідомила, що може відвезти жінку на роботу з надання сексуальних послуг, де можна заробити більше грошей і умови праці набагато ліпші. Ніна на умовляння погодилась. Півнюк відвезла її в м. Губін у нічний клуб. По приїзді Наталія з "Геником", власником клубу, вийшли, залишивши Ніну в кімнаті, а коли вони повернулись, "Геник" розповів про умови праці: година коштує 50 євро, не залежно від виду сексу. Їй буде сплачуватись 25 євро. Зі своєї половини вона буде платити за прожиття в закладі 10 євро за два дні, харчуватись та купувати протизаплідні засоби.

Умови праці, на жаль, виявилися важкими. Клієнти застосовували насильство, коли Ніна відмовлялась виконувати ті чи інші бажання, примушували її займатися сексом без презерватива та неприроднім сексом у вигляді орального.

Ніна пробула в нічному клубі десять днів. За роботу їй… нічого не заплатили. В кінці січня 2003 року, коли до закладу приїхала Півнюк, Ніна сказала, що її не влаштовують умови праці. Наталія запропонувала переїхати в інший заклад, де набагато кращі умови праці, й відвезла її в інший нічний клуб у тому ж місті. Фінансові умови власник закладу запропонував ті самі. Працювала Ніна з 14.00 до 2-ї години. Бували випадки, коли клієнти застосовували насильство до неї, примушували займатись оральним сексом. За добу обслуговувала три-п’ять осіб. Працювала три місяці.

За весь період роботи їй заплатили 600 євро. Під час роботи вона неодноразово отримувала травми, пов’язані з розривом статевих органів. Курсу лікування в медичних закладах не проходила, а лікувалась самотужки. Після того, як у Ніни вийшов термін перебування в РП, вона зателефонувала Півнюк, і та приїхала та відвезла жінку в Україну. Під час роботи в нічних клубах Польщі Ніна отримала як моральну, так і фізичну травму.

ЛІНА влітку 2003 року вирішила поїхати на роботу в Республіку Польща. Її знайомий надав номер телефону мешканки міста Луцька Півнюк Наталії Іванівни, яка може туди відвезти. Ліна оформила закордонний паспорт і домовилась про дату поїздки. В домовлений час вона приїхала в Луцьк, де на автовокзалі її зустріла Півнюк Наталія і повезла в Польщу. В дорозі до них в автомобіль підсіла раніше незнайома їй Левчиковська Наталія Володимирівна. Вона запропонувала Ліні поїхати в нічний клуб на роботу танцюристки та розповіла про умови праці: мовляв, дівчина буде там танцювати, іншої роботи не виконуватиме, оплата праці висока. Повіривши, Ліна погодилась. Її відвезли в Губин. Власник нічного клубу “Геник” поставив щойно куплену за 100 доларів дівчину перед фактом: її привезли не на роботу танцюристки. Забрав у неї її закордонний паспорт і повідомив, що умови праці пояснить Левчиковська Наталія.

Робочий час був ненормований, оплата погодинна. Година роботи 50 євро, 25 з яких ішли власнику клубу. Із своєї частки вона оплачувала проживання в розмірі 100 євро за місяць, харчувалася, купляла одяг, предмети гігієни та протизаплідні засоби. Умови праці Ліні не сподобались і вона хотіла поїхати з клубу, однак Левчиковська не відпустила, а сказала, щоб відпрацювала 300 євро; кому і за що дівчина винна цю суму - не пояснила. Крім того, вона повинна була відпрацювати гроші в сумі 80 євро нібито як транспортні послуги.

На вказаних умовах Ліна працювала три місяці. Старшою над жінками, які працювали в клубі, була Левчиковська Н.В., яка "давала наряди" на роботу, отримувала гроші від клієнтів і зберігала в себе, а в кінці терміну роботи здійснювала розрахунки, вираховувала штрафи за порушення дисципліни та умов праці і проживання. Робота в клубі була важкою, як в моральному, так і у фізичному плані. Левчиковська примушувала Ліну працювати і тоді, коли вона не могла цього робити через хворобу. В кінці терміну роботи Наталія сказала, що вона ще винна певну суму коштів їм і щоб приїхала та відпрацювала. На дорогу передала Ліні трохи грошей. Вона зателефонувала Півнюк, і та відвезла її в Україну.

Після повернення з нічного клубу Ліні зовсім не хотілося туди повертатися. Однак до неї зателефонувала Левчиковська і, погрожуючи насильством та тим, що розповість за місцем її проживання, якою роботою вона займалась в Республіці Польща, змусила погодитись приїхати ще раз і відпрацювати гроші, які дівчина нібито заборгувала. Працювала близько трьох місяців. А потім сказала Левчиковській, що треба передати додому гроші, тому що там хвора бабуся. Отримавши певну суму, Ліна самовільно залишила клуб - зателефонувала до Півнюк, і та відвезла її в Україну.

До ТЕТЯНИ в листопаді 2003 року в село приїхала її односельчанка - тезка Тетяна, яка запропонувала поїхати в Республіку Польща надавати сексуальні послуги, сказала, що має в Луцьку знайому Півнюк Наталію, яка відвезе на таку роботу. У дівчини склалося тяжке матеріальне становище, і вона погодилась. Тезка познайомила її з Півнюк, яка відвезла Тетяну в м. Зелена Гура. Там Наталія комусь зателефонувала. Через кілька хвилин до них під’їхала незнайома особа на ім’я “Кшишик”. Півнюк декілька хвилин розмовляла з ним сам на сам, після чого звеліла Тетяні їхати з ним.

“Кшишик” відвіз і поселив дівчину на квартирі. Повідомив, що її будуть відвозити до клієнтів у готель чи на квартиру. Робочий час ненормований, за годину будуть платити 70 злотих, за ніч - 200. Вона повинна в нього відпрацювати 200 доларів США. За що відпрацювати вказану суму, не говорив. Із 70-ти злотих вона буде отримувати 40. Гроші клієнт за Тетянині послуги передавав таксисту, який її відвозив на виклик, а той передавав “Кшишику”. Із 40 злотих, зароблених нею, вона оплачувала самостійно харчування, одяг та оплату помешкання - за добу 13 злотих.

Працювала Тетяна у “Кшишика” 14 днів. Робота була важкою як в фізичному так і моральному плані, отримувала невеликі гроші, постійно усвідомлювала, що її експлуатують. З боку клієнтів були відкрита зневага, насильство - особливо коли відмовлялася працювати без презерватива. Це Тетяні не подобалось, і через два тижні вона втекла від “Кшишика”. В таких же кабальних умовах у цього пана працювали ще декілька жінок, проданих Наталією Півнюк...

Луцький міськрайонний суд засудив Півнюк Наталію Іванівну до п’яти років позбавлення волі, а Хилюка Олександра Леонідовича – до трьох. На підставі ст. 75, 76 КК України Півнюк Н.І. та Хилюка О.Л. буде звільнено від відбуття покарання, якщо Наталія протягом трьох, а Олександр – протягом одного року не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов’язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання; періодично з’являтися для реєстрації в зазначені органи.

Танцюєш у “клітці” – будь людиною

В місцях літнього відпочинку на Шацьких озерах протягом сезону весь час перебуває до 20-25 тисяч приїжджих. Ця цифра є вдвічі більшою, ніж якихось 5-6 років тому. Щотижня в районі змінюється до ста тисяч чоловік: одні залишають озерний край, інші прибувають, багато хто навідується сюди лише на вихідні... А чим більше людей, тим важче забезпечувати охорону громадського порядку й не занадто напружену криміногенну обстановку працівникам правоохоронних органів.

Місцями масового скупчення людей є пансіонат „Шацькі озера” та „Уголок рибака” на озері Світязь, урочище Гряда, санаторій „Лісова пісня”, бази відпочинку „Медик” і Львівського лісотехнічного інституту. В кожному з них на час усього сезону "відкривається" пункт охорони громадського порядку, де чергує дільничний інспектор міліції. Дев’ять пунктів постійно діють у селах району, де дієву допомогу місцевим шерифам надають громадські помічники.

Окрім “стаціонарних турбаз”, є ще три наметових містечка - два на Світязі, одне на озері Пісочному. Там постійно наглядають працівники національного парку. Але й туди навідуються патрулі, дільничні.

Саме цілодобове патрулювання в місцях відпочинку стає основною формою роботи. До охорони громадського порядку залучаються працівники оперативних служб УМВС України у Волинській області і спецпідрозділу „Беркут”.

Найбільших клопотів правоохоронцям завдає Гряда. Саме тут відпочиває дуже багато молоді. А в цьому чудовому віці громадянам, що не кажіть, нерідко спадає на думку коїти всілякі дурниці. До того ж, для них крутять дискотеку у „клітці” до третьої-четвертої години ранку. Ясна річ, там, де гарячі молоді хлопці й дівчата танцюють голяка, ще й часто-густо напідпитку, можливі будь-які правопорушення – найчастіше, певна річ, бійки...

Утім, конфлікт із застосуванням кулаків і навіть найрізноманітніших предметів може виникнути й на пляжі, причому з якого завгодно приводу - не так подивився на чужу жінку, не те сказав, не того ненароком зачепив плечем... Тим більше, на Світязь приїжджають і так звані „круті” громадяни! Ще й глибоко не байдужі до спиртного... Часом справа доходить до хуліганства і нанесення тілесних ушкоджень – а за це вже існують статті Кримінального кодексу!

Дуже серйозною проблемою для правоохоронців є зупинення відпочиваючими автотранспортних засобів у невстановлених місцях. Злісних порушників доводиться притягати до адміністративної відповідальності. Автомобілі можуть так загородити проїзд, що в разі чого не можуть дістатися за викликом пожежники чи бригада „швидкої допомоги”...

Одні крадуть і втікають, інші в нас “на дно лягають”

Найпоширенішими злочинами є крадіжки приватного майна. Злодюжки стежать за тими, хто йде купатися, і помітивши, що залишили речі без нагляду, викрадають гроші, мобільні телефони, навіть ключі від автомашин, щоб потім скоїти угон.

Нерідко крадії проникають і в літні будиночки - шляхом вільного доступу, коли жильці не замкнули двері, або вийнявши шибку. Ще простіше буває залізти в чужий намет. А після того, як у Шацькому краї виросли дачні містечка - з’явилася проблема крадіжок з дач.

Звичайно, найбільшого клопоту оперативним працівникам міліції завдають „гастролери”. Своїх, місцевих, громадян, схильних до скоєння злочинів, працівники міліції знають. А цей - украв і навтіки. Потім стає проблемою викликати злочинця для проведення слідчих дій, запросити потерпілого. Непросто шукати і свідків злочину. Часом на Шацькі озера приїжджають і не скоювати злочини, а навпаки – „залягати на дно”. Адже тут, здавалося б, так легко загубитися в масі людей!

Але співробітники Шацького райвідділу мають свої професійні секрети і проводять роботу з виявлення таких осіб - часто успішну. До того ж, про підозрілих, непевних суб’єктів працівники міліції часто отримують інформацію від добропорядних громадян. Адже мешканці району, які звикли приймати в себе відпочиваючих, зазвичай розбираються в людях, а проблем, які можуть створити непевні приїжджі, жителям озерного краю так само не потрібно, як і правоохоронцям.

Оперативні співробітники протягом сезону днюють і ночують на роботі - то у райвідділі, то на місці подій. А після закінчення сезону відпочинку треба дуже довго „розгрібати” накоєне злочинцями протягом літа.

Безумовно, поряд з розкриттям злочинів і припиненням правопорушень міліція займається профілактикою. Велика роз’яснювальна робота ведеться на екологічному посту у Венському. Співробітники, які там чергують, роздають приїжджим спеціальну пам’ятку. У ній вказано характер злочинів, які можуть бути скоєні щодо відпочиваючих, і даються поради щодо заходів безпеки. Окрім того, правоохоронці звертаються до відпочиваючих через ЗМІ.

- З одного боку, завдання працівників міліції - не зіпсувати настрій туристам, - сказав на завершення бесіди зі спецкором “Резонансу” начальник Шацького РВ УМВС