
|
leftmenutopreports SSincludes
leftmenutopreports SSincludes
leftmenudownreports SSincludes
|
|
Хлопець убив матір та бабусю, а потім заявив в міліцію про їх зникнення
28.03.2006 року
Майже п’ять років, 25 вересня 2001 року, до Зарічанського відділу міліції, що в Хмельницькому, звернувся на той час 20-річний місцевий мешканець і повідомив про зникнення його матері та бабусі. Заявник розповів, що обидві жінки, 1953-го та 1927-го років народження, проживали разом в одній квартирі і зникли за невідомих йому обставин. Юнак декілька тижнів перебував разом із дружиною у селі в її батьків, а коли повернувся до міста, то схвильовані сусіди повідомили, що матір з бабусею кудись зникли одразу ж після його від’їзду – на телефонні дзвінки не відповідали, двері до квартири не відчиняли.
З того часу жодних слідів жінок не вдавалося знайти, незважаючи на усі зусилля працівників міліції. Пройшло майже чотири роки, перш ніж у оперативників з’явилися підстави вважати, що зниклі могли стати жертвами жорсткого вбивства. І головним підозрюваним у цій справі став той самий юнак, який колись подавав заяву про їх зникнення, тобто син і онук потерпілих.
Як з’ясувалося згодом, розгорілися усі ці кримінальні пристрасті навколо двох приватизованих квартир, котрі належали безвісти зниклим, а у разі їх смерті, згідно з заповітом, мали перейти у власність єдиного онука та сина. До слова сказати, незадовго до зникнення у юнака з рідними склались не найкращі стосунки, які супроводжувалися постійними конфліктами. Початок цим родинним скандалам поклало раптове одруження молодика. Мати та бабуся одноголосно заперечували, щоб їх єдиний нащадок, студент одного з престижних вузів обласного центру, поєднав свою долю з неосвіченою 18-річною сільською дівчиною, яка до того ж уже мала маленьку дитину від попереднього свого шлюбу. Вони вважали, що у їх хлопчика все ще попереду і він гідний у цьому житті набагато кращої партії. Та, як кажуть, любов сліпа і юнак, попри всі заперечення і вмовляння, таки одружився.
Тут усе й закрутилося. Спочатку молодого чоловіка відрахували з інституту за систематичні пропуски занять. Згодом молода дружина все настирливіше почала натякати судженому, що було б непоганої їм обом мешкати окремо від неприязної свекрухи, не забуваючи при нагоді нагадати, що «у разі чого» юнак може успадкувати дві квартири. Поступово уже й у голові хлопця почали визрівати темні думки. Він все частіше замислювався, що якби його мати та бабуся раптово померли, то це могло б поставити крапку у нескінченних конфліктах і допомогло б розв’язати чимало його проблем, в тому числі й житлову.
І одного вересневого дня чорні думки таки матеріалізувалися. Першою жертвою стала немічна 74-річна бабуся. З нею розправилися дуже просто: рідний онук просто задушив бідолашну. А його суджена холоднокровно за усім цим спостерігала. Матір на той час ще не повернулася з роботи. Для розправи із нею подружжя запросило 17-річного знайомого дружини, який без вагань погодився взяти участь у кривавому дійстві. На жінку, яка, нічого не підозрюючи, повернулася після важкого трудового дня, майже з порога з господарською сокиркою накинувся незнайомий юнак. Але навіть після кількох нищівних ударів у потилицю нещасна все ще залишалася живою. Тоді до справи взявся син. Він довершив справу, задушивши неньку.
Аби приховати сліди страшного злочину, зловмисники наступного дня, ледь на вулиці почало розвиднятися, викликали вантажне таксі та, замотавши тіла у ковдри, вивезли їх у село до батьків дружини, де закопали поруч із їхнім будинком. Згодом тіла перепоховали – одне у полі, інше – у лісі.
Працівникам підрозділу УМВС по розкриттю злочинів минулих років, до складу якого входять найдосвідченіші працівники ОВС, знадобилося немало часу, щоб зібрати докази, які б дозволили прокуратурі порушити кримінальну справу та притягнути усіх учасників подвійного вбивства до відповідальності. Найбільшою проблемою став пошук тіл убитих. За такий значний проміжок часу навіть сам головний підозрюваний уже точно не пам’ятав, де їх поховав. Тіло матері відкопали у лісі, де воно покоїлося загорнуте у целофан під метровим прошарком землі.
На сьогоднішній день чоловіки заарештовані, а до молодої жінки в якості запобіжного заходу обрали підписку про невиїзд, оскільки вона вагітна. Усіх трьох звинувачують у вчиненні за попередньою змовою та з корисливих мотивів навмисного вбивства двох осіб згідно з ч.2 статті 115 Кримінального кодексу України. Розслідування даної справи триває.
ЦЗГ УМВС у Хмельницькій області

Ідея «відібрати і поділити» закінчилася для грабіжників плачевно
28.03.2006 року
Двоє приятелів сиділи «за чаркою» і розмовляли про важке життя. Можливо цей вечір і закінчився б посиденьками, але в затьмарену алкоголем голову 30-річного чоловіка прийшла «ідея». Не довго думаючи, дружки вирушили виконувати задумане.
Як розповіла слідчий Ясинуватського МРВ Святослава Добровольська, ідея полягала в тому, щоб будь-якою ціною дістати гроші, навіть вкрасти. Пиятики прийшли до житла наміченої жертви й під загрозою фізичного насильства забрали в хазяїна 420 гривень. Добутих грошей грабіжникам здалося мало й далі вони вже забирали все, що бачили очі. Під руку попалися телевізор, магнітофон, предмети одягу й продукти харчування. Але й цього було недостатньо. «Мародери» зайшли в господарську будівлю й забрали з собою мопед «Рига» і зварювальний апарат. Після скоєного товариші розділили свої частки й пішли додому.
У ході оперативних заходів співробітниками карного розшуку кривдники 50-річного чоловіка були затримані. Правоохоронці відвідали підозрюваних за місцем проживання й запросили їх до відділку міліції. Після проведеного допиту молодики в усьому зізналися. До того ж у них вилучили речові докази, тож відпиратися сенсу не було.
Як з’ясувалося, один зі зловмисників з дружиною й двома дітьми проживає в жахливих умовах антисанітарії та убогості. Неблагополучне сімейство заробляло на життя випадковими заробітками. І хоча другий учасник, 25-річний парубок, характеризується більш-менш позитивно, заплямувати біографію судимостями вже встигли обоє. Вочевидь, це їх нічому не навчило. Можливо, навчить розуму другий термін?
Наталя Мельниченко
ЦЗГ УМВС України в Донецькій області

Вліз уночі до кафе, щоб відсвяткувати… зарплату
28.03.2006 року
Опівночі сторож кафе, яке знаходиться в Кіровському районі Донецька, почув дзенькіт битого скла, і зрозумів, що хтось намагається проникнути всередину. 74-річний чоловік вирішив не сподіватися на свої сили і натиснув «тривожну кнопку», що була встановлена державною службою охорони спеціально для такого випадку. З пункту централізованої охорони диспетчер передав координати групі затримання, яка прибула до місця події вже за хвилину.
Одне з вікон на першому поверсі було розбито і сторож сказав, що всередині ще хтось є. Під'їхала друга група затримання і блокувала вихід із приміщення, а перша в той час почала обстежувати його всередині. Зловмисника виявили на другому поверсі - він намагався сховатись під столом. Побачивши правоохоронців, вихопив ніж і спробував вчинити опір, але марно – його затримали і доставили до райвідділу міліції. Виявилося, що зломщик навіть встиг знайти гроші – трохи більше шістисот гривень, але часу втекти йому не вистачило.
Було встановлено, що затриманий родом з Донецької області, з недавнього часу працював і знімав квартиру в Донецьку. Саме цього дня він одержав зарплату і вирішив відсвяткувати цю подію. З точки зору нормальної людини важко пояснити, як можна пропити всі гроші за один день, але громадянин це «завдання» виконав і навіть був не проти продовжити, тільки от грошей не залишилося зовсім. Тоді на його нетверезі очі і потрапило кафе...
За свої 23 роки затриманий не був судимий, але нині він до цього як ніколи близький: такі нічні пригоди підпадають під ст. 187 ч. 3 КК України «Розбій» з терміном позбавлення волі до 12 років.
Марк Ткаченко
УДСО при УМВС України в Донецькій області

Грабіжники «полювали» вночі на самотніх жінок
28.03.2006 року
Троє приїжджих молодиків мешкали на вокзалі «Київ-пасажирський» та перебивалися випадковими заробітками, а то й просто, незважаючи на молодий вік та богатирське здоров’я, не цуралися жебрати в пасажирів. Приїхали вони всі з різних куточків країни – з Черкаської, Вінницької та Житомирської областей, познайомилися лише на столичному вокзалі – звела спільна доля. Ніхто з них не любив особливо переобтяжуватися фізичною працею, і хоч хлопці й не мали в Києві даху над головою, вертатися додому не поспішали.
Коли ж у черговий раз поталанило розжитися дармовою випивкою, хлопці-шабашники добряче позаливали собі очі та подалися веселою компанією вештатися містом, одному з них раптом спало на думку – не гоже, мовляв, справжнім чоловікам перебиватися підніжним кормом, пора власноруч відвоювати собі здобич. По п’яній справі завестися недовго – юрба одразу припала на героїчний план.
На той момент гарячі мисливці саме просувалися вулицею Шліхтера, що в Дніпровському районі столиці, коли їм впала в око самотня жіноча постать. Наближалася одинадцята вечора, вже давно засутеніло, тож навкруги інших перехожих не було. Скориставшись ситуацією, молодики вовчою зграєю накинулися на дівчину, яка не підозрюючи лихого, поверталася собі додому. На бідолашну посипалися стусани, її збили з ніг на брудний асфальт та вирвали з рук сумочку. Ще трохи поштурхавши жертву чоботами, зникли в нічній темряві.
Здобич виявилася не надто багатою – 180 гривень, мобільник та CD-плеєр. Гроші вуличні мисливці розділили між собою, а речі вирішили продати на «Радіоринку». Тим часом побитій дівчині ледь стало сил дістатися додому. Там вона одразу, не гаючи часу, зателефонувала до міліції.
В ході відпрацювання цього злочину співробітники Дніпровського райуправління «прочесали» більшу частину міста. Всіх трьох зловмисників затримали на місці їх постійного мешкання – на Центральному залізничному вокзалі.
Як з’ясувалося, двоє з них раніше вже мали конфлікти з Законом, причому за подібні злочини. 28-річний житомирчанин має судимість за умисне тілесне ушкодження середньої тяжкості, а 22-річний мешканець Вінницької області – за пограбування.
За фактом нічного нападу слідчим відділом Дніпровського райуправління порушено кримінальну справу за статтею 186, ч. 2 КК України: «Грабіж, поєднаний з насильством», яка передбачає до 6 років позбавлення волі.
Жертва грабіжників перебуває на лікуванні - під час нападу в неї було суттєво пошкоджене обличчя.
Придивіться, будь-ласка, уважно до цих облич. Якщо Ви були свідками інших скоєних ними злочинів, або стали їх жертвами, маєте змогу повідомити про це до Дніпровського рай управління ГУМВС в м.Києві:
559-15-11, 559-15-37, 559-27-28.
 
Ігор Корицький
ЦГЗ ГУМВС України
в м. Києві

Пожаліла баба непутящого онука, а він її – ні
28.03.2006 року
21-річний житель Рівного, повернувшись із місць «не дуже віддалених», поїхав жити до рідної бабусі в село Крилів Корецького району, оскільки ні мати, ні тим більше вітчим не виявили бажання ділити житлову площу із невдатним сином. 63-річна Надія Кузьмич (імена змінені - авт.) любила онука, а коли в кінці лютого Андрійко одружувався - купила молодятам у подарунок обручки. Віра у те, що цей важливий крок у житті якнайкраще вплине на подальшу онукову долю, сміливо виблискувала в оманливому золоті новеньких каблучок, які, на жаль, повінчали не життя, а смерть.
Сусіди заглянули до оселі Надії, здивовані тим, що на вулиці, голосно вигукуючи, в напівтемряві зібралася голодна птиця, вимагаючи від господині догляду. Надія Кузьмич лежала на підлозі. В хаті не було жодної ознаки стороннього втручання. В очі кидалися жахливі побої на обличчі жінки та проламаний череп.
Події цієї невигаданої історії допоміг відтворити начальник відділу карного розшуку УМВС України в Рівненській області підполковник міліції Василь Забейда, який розповів про деталі оперативно-розшукових заходів, проведених спільно з працівниками Корецького райвідділу міліції. Андрій Аверін та його одноліток Іван Юзвяк не просто навідалися до одинокої жінки. У них був серйозний мотив – гроші. Власне взяли вони у бабусі 370 гривень – отака була ціна загубленого життя. Ці гроші, зрештою, у хлопців розійшлися швидко: купили горілки, найняли таксі та гайда «на землю». Тимчасово вони переховувалися в одному з сіл Рівненського району. Сподівалися, що громадськість не так швидко дізнається про страхіття, що трапилася на Кореччині. Однак працівники міліції вже працювали. Через півтори доби міліціонери затримали їх на одній із вулиць Рівного.
Навіть досвідчених оперативників вразила холоднокровність Андрія, коли той спокійно, із посмішкою на вустах, розповідав про скоєне. Онук добре знав, що бабуся тих декілька соток носить завжди з собою. Грошей в оселі бути не могло, адже віддавала йому практично останні копійки. Однак нападники не просто їх забрали, вони спершу познущалися над старенькою. Андрій, до речі, проявляв неабияку ініціативу: бив, наступав бабусі ногою на горло, а потім, схопивши поліно, з розмаху вдарив по голові. Таким чином відплатив за добро…
Аби виграти час, хлопці зробили спробу приховати сліди злочину - витерли кров, поперевертали заплямовані доріжки, заховали закривавлене поліно. Це їх не врятувало. Проти затриманих порушено кримінальну справу. Триває слідство.
До речі Андрій Аверін вже відбував покарання за крадіжки та грабежі, скоєні на території Рівненщини. Нещодавно за вчинені в одному з торговельних закладів обласного центру хуліганства працівниками Рівненського МВ УМВС він був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Олена Кузьменко
ЦЗГ УМВС України
в Рівненській області
|
|