Серед DVD-шних фільмів, а точніше, поганої якості екранних копій, які „пірат” продавав по 20 грн., були такі, що наразі транслюються в кінотеатрах і ще не надійшли у продаж - суперпопулярні „Дневной дозор”, „Затура. Космические приключения” та інші.

CD та відеокасети продавалися по 15 грн., аудіопродукція йшла по 5 грн. Походження цієї продукції, яка продавалася без ліцензійних марок та штампувалася десь у підпільному цеху, зараз з’ясовують правоохоронці. Дякуючи тому, що у райцентрах у різні дні працюють базари, інтелектуальний пірат щодня гастролював по області.

Вирішується питання про порушення кримінальної справи за фактом порушення законодавства, що регулює виробництво, імпорт дисків для лазерних систем зчитування відповідно до ст.203-1 КК України та порушення авторських прав ( ст.176 КК України).

Оперативне чуття не підвело міліціонерів - крім наркотиків у підвалі будинку була знайдена картина часів війни. Декілька років тому цей раритет хтось викрав з помешкання місцевого жителя, який після закінчення другої світової привіз полотно з Німеччини. Після зникнення картини, про яку знали місцеві жителі, півсела пересварилося, підозрюючи один одного у зникненні старовинної речі.

Увесь цей час картина знаходилася у підприємливих любителів наркозілля, які, мабуть, чекали слушної нагоди, щоб знайти покупця для свого трофею. Про цінність вилученої речі мають зробити висновок експерти.

Проводячи обшук у студентському помешканні правоохоронці виявили ще одну „цінну знахідку” - у підвалі будинку ховався 19-річний «підопічний» міліції, раніше засуджений за крадіжки, який вже півроку розшукувався Ленінським районним відділенням міліції за злочини, пов’язані зі зберіганням та збутом наркотиків. Як кажуть, повний комплект.

За фактом зберігання з метою збуту наркотичних засобів порушено кримінальну справу. Триває розслідування.

З початку року співробітниками цього відділу проведено вже 10 рейдів на території столиці щодо виявлення та затримання неповнолітніх бродяг. З підвалів, різного ґатунку притонів та інших місць тимчасового переховування малих безпритульних вилучено 374 неповнолітніх. Характерна риса – кожен третій з них приїхав до столиці у пошуках кращого життя. 49 із затриманих поміщено до притулків, 18 доставлено до медичних закладів, 8 – відправлено до столичного приймальника-розподільника для неповнолітніх.

Під час останнього заходу співробітниками київського КМСН обстежено підвал 129-го будинку на вул. Саксаганського та територію, прилеглу до Київського залізничного вокзалу. У підвалі деякий час мешкав, зігріваючись трубами парового опалення, 15-річний бомж, родом з Київської області. Неподалік вокзалу в колекторі теплотраси було знайдено чотирьох неповнолітніх, які приїхали з Житомирської та Закарпатської областей. Як довго їм слугує житлом вузький простір колектора, вони повідомити відмовилися.

Паралельно колегами з Голосіївського райуправління міліції затримано двох малолітніх бродяг, а з Оболонського – трьох. Всіх затриманих цього дня оглянуто працівниками лікарняного закладу та передано до притулку у Дніпровському районі Києва.

Як розповів начальник УДСБЕЗ в Тернопільській області полковник міліції Анатолій Лупійчук, десять років тому молокозавод став відкритим акціонерним товариством. Тоді було випущено понад вісімнадцять мільйонів простих іменних акцій вартістю 5 копійок кожна. Лише сорок відсотків з них дісталися працівникам заводу. У листопаді 2001 року на власність зазіхнули три іноземних компанії, які знаходились в офшорних зонах.

Зацікавилися українським підприємством компанії із Британських Віргінських островів, Гренади та Гібралтару. Липові фірми спеціально були створені для махінацій, а тому заволоділи більш як половиною акцій на право власності підприємством. Саме з їхньої ініціативи чотири роки тому у листопаді було скликано акціонерів.

Зрозуміло, ніхто з працівників заводу, крім зацікавлених керівників, участі у зборах не брав. Всупереч законодавству статутний фонд товариства збільшили майже на мільйон гривень, що дало можливість додатково випустити ще 18 мільйонів акцій. Їх у лютому 2002 року реалізували майже за п’ятдесят тисяч доларів. Кому? Тим же офшорним закордонним фірмам. І мета цієї фінансової операції зрозуміла – дати покупцям у руки контрольний пакет акцій.

Таким чином махінатори могли розпоряджатися основними засобами виробництва підприємства. А це не мало, не багато – понад три мільйони гривень. Хтось подумає, якщо завод отримав якісь кошти, то використає їх на розширення власного виробництва. Зрештою, це передбачалося і навіть було записано у рішенні зборів. Проте вилучені кошти чомусь пішли на погашення кредиторської заборгованості одному з товариств з обмеженою відповідальністю у Житомирі.

Завдяки такій “діяльності” переробне підприємство всього за півмільйона гривень було продане приватному підприємству зі Львова. Насправді його вартість сягала приблизно три мільйони шістсот тисяч. Легко можна підрахувати збитки – понад три мільйони гривень.

Прокуратура Теребовлянського району щодо трьох посадовців порушила кримінальну справу за двома статтями Кримінального кодексу України. Проводиться розслідування.

Свою першу судимість він отримав у 21 рік, останню - в 64. Дідусь вісім разів підряд "попадався" на шахрайстві, а тому краще будь-якого психолога знав, що й коли краще запитати, щоб отримати потрібну для себе інформацію. Але навіть найвдалішій "кар'єрі" колись приходить кінець. І цього разу жертва Івана Михайловича стала не тільки жертвою шахрая, але й жорстокого вбивці.

В одному із сіл Богуславского району столичної області в будинку 20-літній онук, прийшовши з роботи, виявив тіло своєї літньої бабусі з п'ятьма ножовими пораненнями в область шиї. Які мотиви вбивства місцеві правоохоронці зрозуміти не могли: у будинку все залишилося на місцях, із сусідами баба Варка жила мирно... До того ж прямо на місці - на підвіконні під поліетиленовим пакетом - знайшли закривавлене знаряддя вбивства. Почалося відпрацьовування всіх вхожих до будинку жертви і незабаром з'ясувалося, що напередодні в неї ночував колишній офіцер у відставці з Фастова. Чоловік у віці, але "нагладжений і добре виголений", називався Іваном Михайловичем.

Крім імені - по батькові й деяких зовнішніх прикмет підозрюваного у правоохоронців нічого не було. З подвірних обходів з'ясувалося, що в прилеглих селах в гостях з "ночівлею" Михалич побував у семи жінок і щоразу розповідав ту саму історію, завойовуючи до себе довіру літньої вже, найчастіше самотньої, господарки. Після розповіді нелегкої біографії добродушні селянки запрошували в будинок, годували обідом і наливали "стопку", а потім довіряли імпозантному незнайомцеві свої таємниці.

От як описала зустріч із Іваном Михайловичем 52-літня Антоніна: "Чистенький і акуратненький чоловік говорив, що хоче купити будинок у нашій місцевості, тому вирішив зайти й дізнатися, чи ніхто не продає. Назвався колишнім льотчиком - полковником у відставці, учасником бойових дій в Афганістані і Чечні, у якого машина, трактор і комбайн, двокімнатна квартира та 2 тисячі гривень пенсії. Запитав, чи немає чого-небудь поїсти. Я запросила в будинок, почастувала кавою й млинцями з маком. І отут зовсім зненацька гість запропонував мені руку й серце...". Непогана тактика: ошелешена жінка відразу розповіла, що вона живе вже 18 років без чоловіка, що в неї є доросла заміжня дочка... Довідавшись новину про спадкоємицю, чоловік одягся, подякував господарці і пішов.

Бродив Іван Михайлович по селах Богуславского району, певно, з метою наживи й шахрайства, а от у випадку з бабою Варею не заплановано для самого себе став убивцею. Після розпивання літра горілки між ними виникла сварка: бабуся на відмову піти з її хоромів роздряпала Михаличу обличчя, а він у відповідь завдав жінці п'ять ножових поранень, а знаряддя вбивства залишив на підвіконні. Незважаючи на те, що за два тижні перебування в районі він вивчив місцевість і всі маршрути, тікати із села він не поспішав - вичікував або не усвідомлював вчиненого на п'яну голову. В руки правоохоронців Іван Михайлович потрапив прямо з ліжка чергової довірливої господарки. Тепер долю діда Вані вирішить Богуславський суд.

Приватний будинок у передмісті Києва було обладнано відповідним чином: 4 електричні плитки, на яких постійно смажилася, парилася, варилася майбутня продукція. Про те, що плити інколи треба мити, навіть мова не йшла.

Всюди стояли різноманітні прилади для нарізання овочів, шинкування капусти, маринування. Поряд з ними на всіх вільних місцях будинку знаходилась тара - як порожня, так і заповнена квашеною капустою та іншими овочами. А підлогу заливала рідина, що витікала в процесі закваски. Звісно, її теж ніхто не змивав.

З боку кухні було обладнано кімнату для збереження овочів, в якій підтримувалася необхідна температура. Схоже приміщення було і неподалік будинку. У дворі між спорудами також всюди валялася порожня тара, різні банки, коробочки та напівфабрикати у вигляді мороженої морської капусти або кальмарів.

Приватний підприємець найняв 18 осіб, які виготовляли салати, маринували овочі, фасували їх у пластикову тару та наклеювали етикетки. Спритний ділок закуповував сировину у приватних осіб, а заводську продукцію - на оптових складах. Готову продукцію підприємець постачав до мережі відомих столичних та обласних супермаркетів (загалом близько 40 установ). Корисна порада: якщо вам закортить скуштувати щось пікантне, уважно подивіться на етикетку. І, якщо на ній вказано прізвище приватного підприємця, а продукцію вироблено у місті Вишневе, не раджу вам купувати її! Для прикладу, морську капусту миють у звичайній ванній, у воді, яку не міняють, і готують її до споживання у суцільній грязюці…

Асортимент продукції дивував своїм розмаїттям. Це 5 видів баклажанів, 3 види голубців, 7 видів грибів, капуста квашена, капуста морська з грибами, з кукурудзою, з морквою та болгарським перцем, з часником, цвітна капуста, вона ж з овочами, морква по-корейськи, огірки солоні, пелюстки капустяні, перець гіркий маринований, перець фарширований, помідори квашені, різноманітні салати, буряк по-корейськи, з часником та чорносливом, слива і часник мариновані, спаржа соєва, теж маринована, стружка рисова, вуха свинячі мариновані, квасоля лобіо і звичайна, черемша маринована, та ще багато, багато... Слинки вже течуть? Ні? Не дивно…

Під час приїзду міліції господар поводився аж надто впевнено, вочевидь вважаючи, що серйозних наслідків для нього цей візит не матиме, але працівники святошинського відділу по боротьбі з економічними злочинами швидко розвіяли його марення. Продукцію і тару було описано, документацію вилучено, кухню демонтовано, зразки продукції направлено на експертизу.

Висновок експертизи показав, що в продукції, а саме у квасолі було виявлено бактерії групи кишкової палички (!) Отже, йдеться вже про виготовлення не просто недоброякісної продукції…

Загалом ринкова вартість продукції, яку «злісні отруювачі» встигали виготовити протягом доби, за попередніми даними складає близько 34 700 гривень.

Необхідно зауважити, що приватний підприємець справно платив податки. Чи в достатній мірі – в цьому розбиратимуться податківці.

При підрахунках районними оперативниками виявлено 500 000 тисяч гривень, отриманих господарем виробництва за 2005 рік – гроші, зароблені на можливій втраті здоров’я багатьох людей.