За минулий рік підрозділами внутрішніх військ МВС України по охороні особливо-важливих об’єктів за спробу проникнення на територію режимних установ затримано більше 50 осіб, а за порушення пропускного режиму - понад 8 тис. осіб.

Дівчинка була жива. Кинуту на землю у винограднику, її не чіпали голодні собаки. Світанковий холод і небезпечний для немовляти голод теж пощадили жевріюче в крихітному тільці життя. Загорнена в пом'ятий шматок простирадла і стару ковдрочку, дівчинка рідко, ледве чутно і тужливо пищала.

Той, хто кинув дитину під кущем напризволяще, залишив беззахисну крихітку в небезпеці - скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 135 КК України (залишення в небезпеці матір'ю новонародженої дитини). Доставивши дитину на паромі в місто, де вже чекала бригада швидкої допомоги, працівники міліції приступили до розшуку. Розповідає начальник МВМ Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі Олег Циганок:

- Негайно були одержані всі відомості про жінок, які стояли на обліку в жіночих консультаціях. Шляхом поквартирного обходу була проведена кропітка робота у пошуках матері. Працівниками міліції були опитані всі жінки, які в даний період були вагітні і чекали пологи в кінці вересня. Ми переконалися, що у кожної жінки, яка народила, дитина була на місці. Одержавши оперативну інформацію про те, що можливо деякі жінки були вагітні в цей період, зіставивши факти в кінці грудня, ми вийшли на матір, яка кинула дівчинку у винограднику. Нею виявилася 30 річна мешканка Північної сторони.

Жінка працювала на сезонній роботі в одному з пансіонатів. У неї вже є двоє дітей 4 і 8 років, у яких різні батьки. Третя вагітність була небажаною для неї та для її співмешканця, тому вона приховувала її від родичів, знайомих та колег по роботі. Вранці близько чотирьох годин без будь-якої допомоги вона народила дитину, після чого вирішила позбавитися від неї і залишила у винограднику. За словами матері, увечері вона прийшла подивитися, забрали дитину з виноградника чи ні. Під час бесіди у правоохоронців склалося враження, що вона не жалкувала про те, що залишила дитину.

На допиті жінка весь час плакала, змахуючи з лиця фарбовані пасма волосся. Акуратна, миловидна особа, яка стежить за собою. Їй ставили різні питання: "Чому не народила в пологовому будинку?", "Чому не залишила дитину в пологовому будинку?", "Чому не віднесла в будинок малятка?", - ні на одне вона не дала відповідь. Розповіла тільки, що дуже боялася, щоб її не вигнали з роботи, тому що мета у неї була одна - допрацювати сезон і заробити грошей на виховання і годування двох дітей, на яких вона, як мати-одиначка, отримує допомогу.

Жінок, що кидають дітей, та ще без жодної надії на порятунок, засуджує не тільки закон, але й громадська думка, яка часто буває навіть суворішою. Але чиє серце під Новий рік не чіпало великодушність булгаківської Маргарити, коли вона використовувала свій єдиний шанс на те, аби зачаклованій Фріді перестали щодня подавати хустку, якою та колись задушила власну дитину?

Дівчинка залишилася жива. Її назвали Яна, а прізвище їй дали Виноградова. Свій „щасливий білет” вона отримала Нового Року, коли вступило в законну силу рішення суду про її удочеріння благополучною бездітною сім'єю. Відтепер вона носитиме прізвище людей, яким дійсно потрібна і які зроблять усе для її щастя.

Найбільш довірливим з них вона, представляючись різними іменами, обіцяла за досить помірну ціну організувати турне до Великобританії. Своїми клієнтами шахрайка обирала людей небідних - таких, які можуть викласти гроші одразу й без зволікань. Входила в довіру, розповідала жертві, що в її знайомих є туристичні путівки до Лондона, вартість яких складає 300-500 доларів США (заможніший на вигляд любитель подорожей, звичайно, платив більше). Далі випливала розповідь про те, як добре та вигідно відпочивати на Новий рік за кордоном, перераховувалися всі переваги покупок, зроблених з величезними різдвяними знижками на розпродажах тощо. Хитросплетені мережі давали непоганий „улов”. Але найголовніше, на що люди „купувалися”, адже справжня подорож на острів туманного Альбіону коштувала б значно більше, а тут - практично удвічі дешевше.

Поїздка повинна була розпочатися 30 грудня 2005 року, тобто часу на міркування потерпілі практично не мали. Люди чекали, але подорож з незрозумілих причин відкладалася.

Тим часом аферистка залишила своє тимчасове помешкання на площі Дружби Народів й намагалася заховати сліди свого перебування в столиці від міліції. За час нової роботи наша "бізнес-вумен" встигла придбати чимало недешевих жіночих прикрас, теле- та відеоапаратуру, непоганий мобільний телефон.

Після новорічних свят люди врешті-решт усвідомили, що їх ошукали й стали звертатися з заявами до міліції. Розслідуванням всіх обставин цієї справи було доручено займатися оперативникам карного розшуку. Після тривалих пошуків правоохоронці знайшли підозрювану в тому ж Оболонському районі. Чи вдасться повернути потерпілим їхні гроші? Цим питанням тепер уже опікується слідчий відділ райуправління.

Як з’ясувалося, крім зазначених „подвигів”, затримана розшукується Івано-Франківським РВ з приводу знову ж таки шахрайства, а також - підробки документів зі своїми "товаришами". Зараз оперативні співробітники розшукують усіх, хто, можливо, впізнав аферистку, але за якихось причин не став звертався до правоохоронних органів. На даний момент вже 5 громадян вказало на „лондонську” шахрайку.

Якщо Ви стали жертвою хитрунки, телефонуйте, будь-ласка: 418-77-75 чи 418-78-73. До речі, багатьом своїм „клієнтам” вона представлялася як Ярощук Марина Олександрівна, 05.10.1968 року народження, прописана у Львові на вулиці Й.Сліпого 15 кв.3.

Іван Соломонідін - наймолодший син в родині робітників, де є ще двоє дорослих братів-шахтарів, зараз проходить підготовку у навчальному центрі підготовки працівників міліції. Вийшовши на вулицю першого січня, він помітив молодика, який дивно поводився. Одяг у хлопця був брудний, весь у пилюці та й у погляді було щось дивне. Курсант підійшов до хлопця і попросив показати документи. Хлопець розхвилювався і у майбутнього правоохоронця виникла підозра, що він щось приховує.

Кілька влучних запитань - і той зізнався, що скоїв злочин. Виявилось, що 18-річний хлопець, ідучи в гості, зустрів свого 38-річного односельчанина. Їм було по-дорозі, тож певний час вони йшли разом. Чоловік вже майже дійшов до своєї сторожки, аж раптом почав говорити хлопцю непристойні речі, натякаючи на свою нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Останній, не довго думаючи, схопив камінь і декілька разів вдарив односельчанина по голові. Коли потерпілий припинив опір, хлопець вирішив знищити докази скоєння злочину. Щоб замаскувати сліди крові потерпілого, він вимастив одяг пилом, помив руки в ставку, а знаряддя вбивства викинув. Після цього хлопець спокійно пішов святкувати. Повертаючись з гостей, він вирішив перевірити, чи дійсно чоловік мертвий. Для впевненості наніс ще кілька ударів і пішов далі. Саме тут його і зустрів курсант.

Завдяки добрим професійним навичкам та знанням, які отримав Іван Соломонідін під час навчання, він з легкістю вирахував злочинця і затримав його. Виявилось, що люди вже повідомили міліцію про те, що на березі ставка лежить закривавлений труп і на місце пригоди виїхала слідчо-оперативна група. Однак майбутній правоохоронець із затриманим зловмисником вже знаходився на місці скоєння злочину і слідкував за тим, щоб зберегти сліди...

Тож працівники Маловисківського райвідділу міліції можуть пишатися тим, що до них на роботу прийде достатньо професійний працівник - гідна підтримка колективу районного відділу внутрішніх справ, справжній захисник прав і свобод громадян нашої держави. Адже, як свідчить цей приклад, говорить начальник Маловисківського РВ УМВС в області Сергій Рудь, - рівень підготовки працівників, які приходять на заміну тим, хто йде на заслужений відпочинок, є досить високим, що дозволяє молодим фахівцям вже на початку службової діяльності розкривати тяжкі злочини.

Слід зазначити, що Іван мріє продовжити навчання, отримати вищу освіту. Однак, разом з тим, не хоче залишати рідний район і їхати у місто. Він мріє мати тут власне житло, де б він міг жити зі своєю родиною. Іван Соломонідін мріє стати справжнім професіоналом і для досягнення своєї мети докладає максимум зусиль. Його життєве кредо - здобувати повагу односельчан власною працею. А місію допомагати людям він вважає найважливішою на землі.