Того осіннього ранку 2004 року жителька села Червона Долина зняла ляду з басини, щоб набрати води, і від побаченого там втратила свідомість. Та й було від чого – на поверхні води плавало нерухоме тіло її 42-річного сина. Згодом, прийшовши до тями жінка здійняла крик, збіглися сусіди і витягли тіло. Викликали міліцію зі Снігурівки. Люди висували припущення, мовляв, чоловік сам, перебуваючи в нетверезому стані, впав у воду и захлинувся. Та коли судово-медичний експерт оглянув тіло потерпілого, то виявив на його тілі синці, а на шиї – різані рани. Отже версія про нещасний випадок відпала.

Співробітники міліції почали здійснювати подвірний обхід села і встановили свідків, які повідомили, що в останній вечір перед своєю загибеллю потерпілий пив горілку в компанії двох місцевих хлопців Івана та Миколи. Оперативники вирішили поговорити з цими молодиками, але їх в селі вже не було. Цю розмову оперативників з людьми почув один чоловік, що під’їхав до юрби людей. Він і повідомив важливу новину – декілька хвилин тому він бачив цих хлопців. Вони зараз ідуть польовою дорогою в напрямку Снігурівки.

Не гаючи, часу керівник слідчо-оперативної групи майор Андрій Байдужа разом з начальником відділення карного розшуку капітаном Геннадієм Бальтимером і старшим оперуповноваженим ВКР старшим лейтенантом Володимиром Наконечним скочили в службову «дев’ятку» і помчали у вказаному напрямку. Згодом оперативники побачили, як в напрямку Снігурівки з великою швидкістю мчить червона «п’ятірка». Працівник міліції почав сигналити водієві «п’ятірки», щоб той зупинився, але він лише додав швидкості.

Майор Байдужа наказав оперативнику притиснути «п’ятірку» до узбіччя, що той і зробив. Вихопивши пістолети, міліціонери підбігли до машини. За кермом «п’ятірки» закляк переляканий чоловік похилого віку, а в салоні сиділи два молодики. За мить оперативники вихопили їх із салону, поклали на капот і одягли на них сталеві «браслети».

За декілька хвилин, прийшовши до тями, водій «п’ятірки» розповів міліціонерам, що пожалів молодих хлопців і погодився підвезти їх до траси. Вони стверджували, що дуже поспішають на автобус до Миколаєва, а коли побачили, що їх наздоганяє міліцейська «дев’ятка», під загрозою вбивства заборонили водію знизити швидкість. При цьому один з незнайомців тримав руку в кишені куртки, з чого водій робив висновок, що у того може бути при собі якась зброя, навіть вогнепальна. Тому й не зупинявся на сигнали міліціонерів.

Водія працівники міліції відпустили. А от затриманих молодиків доставили у райвідділ. На допиті Іван та Микола розповіли наступне. Того трагічного вечора дружки пиячили. Згодом, перебуваючи добряче напідпитку, ходили селом, чіпляючись до людей, висловлюючись на їх адресу нецензурною лайкою. На вимоги односельців вгамуватися не реагували. Більше того, їх шляхи перетнулись з громадянином Б. Він був значно старший за віком, до того ж сам перебував у нетверезому стані. Через це необачно попросив, щоб хлопці купили йому пива. Таке ставлення до себе обурило молодиків і вони побили односельця.

Того разу люди розтягли їх у різні боки. Здавалося, інцидент вичерпано, односелець пішов додому спати, не заважало б і хлопцям йти додому. Але образа не давала їм спокою! Вони надумали помститись кривднику. Пізно ввечері прийшли до нього додому і вчинили п’яну розбірку, під час якої Іван схопив кухонний ніж і вдарив ним потерпілого у вухо, а Микола – ножем в шию. Пересвідчившись, що «кривдник» мертвий, вбивці винесли його труп у двір і вкинули в басину з водою, після чого, як ні в чому не бувало, зайшли до сусідів і попросили самогону, намагаючись таким чином залити страх перед неминучою розплатою за звіряче вбивство. Сусіди здивовано запитали хлопців, чого це вони в крові. Вбивці розповіли, мовляв, нещодавно зарізали… собаку. В селі багато людей знали, що хлопці забивали собак, використовуючи їх м’ясо як закуску. Тому таке пояснення молодиків сусідів задовольнило. Вони навіть допомогли цим «гурманам» змити свіжу кров з одягу та рук. Потім вони разом випили самогону й розійшлися спати.

Життя свідчить: вбивць завжди тягне на місце скоєння злочину. Ось і наші «палачі» не могли не пройти повз хати вбитого ними чоловіка. Більше того, вони холоднокровно допомогли жінкам витягти його труп з басини. Та коли почули, як люди наполягають викликати міліцію, зрозуміли – треба якомога швидше зникнути з села. Але завдяки професійно грамотним і швидким діям оперативників Снігурівського райвідділу міліції жорстокі вбивці затримані. „Відпиратися” їм не було ніякого сенсу. До того ж, вдома у Івана оперативники вилучили закривавлені куртку, сорочку, спортивні брюки і кофту.

Суддя Апеляційного суду Миколаївської області виніс суворий, але справедливий вирок вбивцям – по 14 років позбавлення волі кожному з конфіскацією майна. Крім того, суд постановив стягнути з засуджених на користь родичів загиблого 1600 гривень матеріального і 10 тисяч гривень морального збитків. Хоча ні за які гроші вже не повернеш життя людині, вся вина якого була в тому, що він опинився на шляху п’яних молодиків.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного суду України, розглянувши скаргу засуджених за надто суворий вирок, ухвалила: скаргу залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Миколаївської області - без змін.

Як повідомив прокурор відділу прокуратури Донецької області Марина Капінос, 7 червня нинішнього року близько першої години попівночі 24-річний Андрій В. та 17-річний Віталій Л., перебуваючи в нетверезому стані, побачили чоловіка з мобільним телефоном і золотим ланцюжком. Перехожого наздогнали й наказали віддати золото. Той відмовився, за що й одержав три ножових удари в живіт. Незважаючи на поранення, потерпілий намагалася зникнути, але його наздогнали й збили з ніг. Коли з жертви знімали золотий ланцюжок з ладанкою, то він схопився за неї руками, намагаючись перешкодити зловмисникам, за що одержав ще кілька ударів ножем. Приятелям дістався мобільний телефон, майже тисяча гривень, і той самий ланцюжок, який потім продали за три тисячі гривень. Врятуватися потерпілого вдалося чудом - завдяки тому, що напад відбувся недалеко від його будинку і його знайшов сусід. «Швидка» відвезла стікаючою кров'ю чоловіка до лікарні, де йому надали допомогу.

Суд засудив неповнолітнього учасника цієї історії до 12 років позбавлення волі. Його старший товариш, що вже був тричі судимий і на волю вийшов достроково в травні 2005 року, проведе за ґратами 15 років.

Направлено до суду і кримінальну справу, порушену за матеріалами УБОЗ УМВС України у Львівській області відносно 3-х місцевих комерсантів за рядом статей КК України, у т.ч. за ст. 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини). Зловмисники протягом 2003 – 2005 років, погрожуючи фізичною розправою, незаконно позбавляли волі та насильно утримували в підвальних приміщеннях реалізаторів одного з продовольчих ринків, які нібито допустили нестачу товарно-матеріальних цінностей, примушуючи відшкодувати нестачу. Як заставу відшкодування збитків забирали у потерпілих паспорти громадян України.

Як вдалося встановити в ході проведення оперативно-розшукових дій, вони незаконно втручалися в підприємницьку діяльність двох сільськогосподарських підприємств області. Застосовуючи насильство до керівників цих акціонерних товариств області, в червні 2004 року їх змусили укласти угоду купівлі-продажу акції однієї акціонерної фірми. При перевірці було встановлено, що це товариство протягом 2001-2004 років було збитковим і його акції були неліквідні. Вони не мали ніякої цінності і фактично були лише номінальними. При укладанні цієї угоди товариствам було спричинено матеріальну шкоду в розмірі 1 520 000 гривень.

Крім цього, директор «Сумиптахоспілки» протиправно та у власних корисних цілях змушував цих керівників реалізовувати продукцію господарств тільки після укладання угоди, яка реально формувала ціни. Радгоспами продукція власного виробництва – курячі яйця – реалізовувалася за цінами нижчими, від ринкових. На підставі такої угоди виходило, що з кожного проданого яйця двох радгоспів, «Сумиптахоспілка» отримувала 1 копійку. Сума збитку, яка щомісячно спричинялася господарствам, становила 25 000 гривень.

Наразі відносно керівника «Сумиптахоспілки» порушено кримінальну справу за статтею 206 ч.3 КК України «Протидія законній господарській діяльності», яка передбачає обмеження волі на строк від п’яти до десяти років. Триває подальше слідство.

У ході розмови “охоронець”, не довго думаючи, завдав кілька ударів парубкові руками в голову та в область живота. Хлопець втратив рівновагу й упав на землю. Зловмисник, не гаючи часу, одразу ж взявся його обшукувати. Уловом лиходія стали особисті речі горлівчанина: мобільний телефон, паспорт громадянина України й гроші в сумі 60 гривень. Задовольнившись здобутим, злочинець зник з місця події. А потерпілий негайно звернувся за допомогою до органів внутрішніх справ.

У результаті проведення оперативно-розшукових заходів працівники карного розшуку Микитівського РВ Горлівки при сприянні дільничного інспектора, що обслуговує цю територію, встановили й затримали підозрюваного. Ним виявився 29-річний громадянин Азербайджану, який уже дав показання. У ході проведення обшуку за його місцем проживання були вилучені речові докази, що підтверджують причетність затриманого до скоєння цього злочину.

Як повідомив слідчий Микитівського РВ Вікторія Луканова, у 2000 році він перетнув кордон України й 5 років нелегально перебував на території Донецької області. У Горлівці проживав з місцевою жителькою і задовольнявся тимчасовими заробітками. На питання, чому не звертався в паспортну службу міста за тимчасовою реєстрацією, чоловік повідомив, що боявся, тому що місцеві органи влади могли б видворити його із країни.

За даним фактом слідчим відділом порушено кримінальну справу за ст. 187 ч. 2 КК України – розбійний напад і ст. 357 ч. 3 КК України – незаконне заволодіння паспортом громадянина України.

На даний момент зловмисник перебуває під арештом. Завершальну крапку в цій справі поставить суд.