22-річний уродженець Херсонської області був одягнений у формений міліцейський одяг старого зразку, у званні старшого лейтенанта міліції. Затримали його на території Приморського району Одеси. Парубок представився співробітником транспортної міліції й надав посвідчення, що, як і його форма, викликало у правоохоронців сумнів у їх справжності. Як пізніше з'ясувалося, посвідчення виявилося майже «липовим» (видане на на ім'я іншої людини), а формений одяг «псевдоміліціонер» придбав у „невстановленої особи” для використання в корисливих цілях. Як пояснив затриманий, йому доводилося не раз приймати заяви від жителів міста про правопорушення й протиправні діяння, а також приймати «подяку» у грошовому еквіваленті або коштовностями.

Також «підроблений» правоохоронець мав при собі бланки документів, які дозволяли йому виписувати „штрафи” за адміністративні право-порушення.

На даний час міліція розшукує громадян, які потерпіли від сваволі самозванця.

Зловмисники домовилися скоїти розбійний напад на магазин з продажу мобільних телефонів. Для цього організатор злочину придбав викидний ніж, а потім упродовж тижня разом з дівчиною вибирав магазин. Підходящим їм видався магазин "Мобіком", розташований на вулиці Володимирській, що в м. Хмельницькому. Зайшовши в середину, чоловік схопив за обличчя жінку-продавця, закривши їй рота рукою, приставив до шиї ніж і, пригрозивши вбивством, наказав мовчати. В цей час його юна співучасниця зібрала з вітрини магазину 15 мобільних телефонів на загальну суму 18430 гривень і склала їх у поліетиленовий пакет. За тим злочинна парочка з місця скоєння злочину втекла.

Наступним пунктом плану злочинців стала реалізація викрадених телефонів. Вони продавали мобілки через знайомих на ринках м. Хмельницька за цінами, що були набагато нижчими, ніж у магазині.

Але безкарно витрачати «брудні» гроші їм довелося недовго. Вжитими оперативно-розшуковими заходами правоохоронці затримали обох зловмисників. Відносно чоловіка обрано запобіжний захід – взяття під варту, а дівчини – підписка про невиїзд.

До речі, юна грабіжниця, що є ученицею 10-го класу однієї з хмельницьких шкіл, характеризується позитивно і раніше проблем з законом не мала.

Наразі подальша її доля, як і доля її дорослого співучасника, залежить від рішення Хельницького міськрайсуду.

Закривавлене бездиханне тіло пенсіонерки на підлозі в хаті знайшла через 3 дні сестра з центру соціальної допомоги, яка навідувала одиноку жінку. Почалося розслідування обставин тяжкого злочину. Особливих статків у загиблої не було, тож було не зрозуміло, хто і за віщо так позбиткувався над беззахисною старістю. Втім, сьогодні пенсіонери поміж решти селян перетворились чи не найзаможніших. Пенсія та заощадження на чорний день зазвичай стають ласим шматком для тих, хто, не маючи роботи та засобів до існування обирає для себе злочинний шлях заробітку.

За словами заступника начальника Томашпільського РВ В’ячеслава Рузяка, спочатку в числі підозрюваних був племінник загиблої, який в минулому хворів на психічне захворювання та разом з своєю співмешканкою перебували у складних стосунках з літньою родичкою. Іноді сварки доходили навіть до з’ясування стосунків з допомогою кулаків. Відтак, чергове непорозуміння врешті-решт могло отримати фатальну розв'язку. Однак ця версія, не маючи під собою доказового підтвердження, була відкинута.

Місцеві правоохоронці провели подвірний обхід, опитували всіх людей, хто міг щось чути чи бачити. От тільки з Олексієм поспілкуватися не змогли – після вбивства жінки чоловік безслідно зник. У міліції до нього було чимало запитань, тим більше, що за плечима в Олексія 4 судимості і 23 роки, проведених в місцях позбавлення волі. Він звільнився рік тому, відсидівши 8 років в тюрмі за замах на вбивство – підколов шпичкою голову сільради.

Його кримінальна «кар'єра» почалася з квартирної крадіжки, в переліку злочинів, скоєних цим чоловіком – замах на зґвалтування та розбій. Було встановлено, що Олексій перебуває в своєї дочки в сусідньому селі. Винуватець кривавої розправи, відчуваючи, що добуває останні години на волі, дослухався до кожного звуку. І коли близько 11 вечора під’їхало авто , він зрозумів, що це за ним. Кинувся тікати через город до садка, де і розчинився в темряві. Його затримала міліція під ранок на станції Шура, коли він сів в електричку до Вінниці. З обласного центру підозрюваний у вбивстві планував поїхати в Росію, до Ростова на Дону, де раніше відбував покарання і мав знайомих.

Тепер він дає покази і зізнається в скоєнні страшного злочину. Каже, що не розуміє , як міг вбити бабцю, з якою був в хороших стосунках. Того вечора він читав книгу з білої магії, потім почув якісь звуки на вулиці, вийшов і щось його наче повело до будинку сусідки, де горіло світло. Розбив шибку, відчинив двері. Старенька латала якусь одежину. Він нагадав господині, що вона обіцяла йому позичити гроші. Втім, бабця відмовила йому, пояснивши, що зараз грошей у неї немає. Тоді Олексій декілька разів вдарив її в горло кулаком, а коли нещасна впала – приніс сокиру і добив. Знаряддя вбивства злочинець, обмивши від крові, забрав з собою. Після скоєного вбивця обнишпорив хату, але знайшов тільки 200 гривень. Такою стала ціна життя невинної жертви.

Намагаючись уникнути відповідальності за скоєне, зловмисник втік до дочки в сусіднє село, сказавши їй, що вбив двох людей. Бурхлива фантазія злочинця намалювала жахливу картину, яка доповнила те, що насправді відбулось - одну жертву, спалену в хаті, а іншу – приховану в канаві. В своїй уяві вбивця, можливо, відтворив те, що хотів зробити, пожалкувавши, що не поховав сліди страшного злочину в полум'ї хатини пенсіонерки.

За фактом навмисного вбивства порушено кримінальну справу. Затриманий чоловік, що заплямував себе кров'ю невинної жінки, перебуває в ІТТ. У нього відкрита форма туберкульозу. Каже, що захворювання отримав, коли в минулому році звільнився з місць позбавлення волі, був поставлений на облік і направлений до Вінниці на лікування. Але грошей на лікування не було, так як вийшов з зони з 5 гривнями в кишені і квитком на автобус. Роботи, зрозуміло, в своєму селі, куди повернувся, не було. Перебивався випадковими заробітками, заробляв по людях. Врешті-решт, отримав криваві гроші. Можна було б навіть пожаліти чоловіка, що опинився після 23 років за гратами сам на сам зі страшною хворобою та проблемами, якби не цинічна розправа над людським життям…

У середині квітня до міліції Артемівська звернувся житель Донецька – батько 17-річної Марини, яка навчалася в одному з ПТУ, – розповідає начальник міського відділу міліції Олег Тверетинов. – Дівчина перестала приїжджати додому, не з'являлася в училищі й гуртожитку. Почався розшук, але довгий час він не давав ніяких результатів. Оперативників спантеличувала інформація, яка періодично з'являлася, про те, що Марина нібито виїхала до знайомого чи то в Харків, чи то в Донецьк. Пізніше нам стало відомо ще про одну незвичайну подію. З'ясувалося, що безвісти пропала ще й подруга Марини – 16-річна Юля. Правда, у цьому випадку ніяких заяв у міліцію не надходило. Друга дівчина жила одна, її мати позбавлена батьківських прав. Сумнівів у тім, що обидва випадки пов'язані між собою, майже не було.

Потягнути за „ниточку”, яка допомогла розплутати справу, вдалося заступникові начальника карного розшуку Леоніду Бровкіну. Офіцер перебував у відпустці, відпочиваючи в іншому місті, коли йому по телефону надійшла інформація, що могла мати відношення до справи про розшук подруг. Майор Бровкін терміново зв'язався з колегами...

- Завдяки отриманій інформації ми взяли під спостереження двох місцевих жителів 19 та 20 років, – говорить перший заступник начальника міськвідділу міліції Вадим Леонтьєв. – Після того, як підозри відносно молодих людей підтвердилися, їх затримали. Раніше вони мали неприємності із законом: у березні нинішнього року були засуджені за викрадення автомобіля - одержали по три роки умовно. Підозрювані дали покази, за якими практично повністю вдалося відновити картину того, що відбулося.

…У той день затримані приятелі та їх 16-річний товариш зустріли Марину і Юлю на вулиці. Один із хлопців знав Марину, а тому дівчата прийняли запрошення „посидіти в кафе”. Потім юнаки запросили продовжити відпочинок у квартирі. Там вечірка продовжилася, але Марині стало зле й вона прилягла відпочити. В цей час трійця по черзі ґвалтувала її подругу. Коли потерпіла пригрозила звернутися в міліцію - ґвалтівники не придумали нічого кращого, як задушити її електрошнуром. Відразу вирішили, що й другу дівчину – небажаного свідка – у живих залишати не можна. Її убили ще більш диким способом: щоб остаточно пов'язати себе кров'ю, всі троє наносили сильні удари по життєво важливих органах нещасної. Її забили на смерть.

Мертві тіла нелюди загорнули в простирадла і помістили до шафи, де вони пролежали майже добу. За цей час убивці підготували місце поховання: вирили яму на пустирі й закопали трупи. Речі з убитих зняли, склали в сумку і втопили...

Міліції вдалося затримати й наймолодшого учасника тих жахливих подій. До речі, незважаючи на свій досить юний вік, він уже потрапляв у поле зору правоохоронців. Підліток зробив з батьківської рушниці обріз, прийшов у школу і, погрожуючи зброєю, забирав копійки у молодших хлопців. Новоявлений рекетир потрапив у міліцію, але тоді його врятуванню сприяв юний вік. А за півроку до нинішньої трагедії хлопця знову затримали, підозрюючи в підпалі. Цього разу за нього заступилася... місцева газета, яка обвинуватила міліціонерів в упередженому ставленні до юнака.

Наразі міською прокуратурою порушено кримінальну справу за ознакою злочину, передбаченого частиною 2 статті 115 КК (навмисне вбивство).

В цей день з самого ранку на четвертому поверсі п’ятиповерхового будинку по вулиці Леніна один з сусідів почав ремонт. Постійний стук та шум дошкуляв всім оточуючим. Але більше за всіх потерпав від цього мешканець другого поверху, який був психічно хворою людиною. Коли опівдні сусід з 4 поверху постукав до них у квартиру, щоб оповістити мешканців, що вже все закінчено та можна підключати газ, то у відповідь отримав одразу три ножових поранення. Як згадує зараз Євген, якому після цього було зроблено операцію, врятувала його тільки миттєва реакція. Він встиг ухилитися. Але напад був такий, що юнак потрапив додому, втративши багато крові. Сусіди відразу викликали «Швидку допомогу» та міліцію.

До чергової частини Лебединського райвідділу міліції тривожний сигнал надійшов о 13-10. Схвильована жінка повідомляла, що у сусідньому під’їзді сусід напав з ножем на сусіда. На місце пригоди відразу виїхала оперативна група. Прибувши на місце, правоохоронці побачили, що на балконі другого поверху, захопивши в заручники літнього чоловіка, з ножем у руках стоїть нападник. Спочатку з ним намагалися вести переговори та домовитися, щоб він відпустив свого власного батька. Але той нікого не чув. Затягнувши потерпілого до квартири, він почав його бити. Коли з оселі стало чути голосні крики про допомогу, було прийнято рішення про штурм. З проблемою зіштовхнулися, коли почали вибивати двері. Вони виявилися напрочуд міцними. Час лунав, а потрапити всередину не вдавалося. Тому двоє оперативників вирішили перелізти через балкон. По газовій трубі потрапили на другий поверх, проте балконні двері були закриті. Що було у кімнаті, побачити було важко, тому що на вікнах були штори, але з приміщення лунали голосні крики та було чутно якийсь незвичний шум. Оперативники вирішили вибити віконне скло й пробратися у кімнату.

Як згадує зараз капітан міліції Дмитро Лосятинський, коли він вибив скло, через штору відразу з’явилася рука з ножем. До речі, цей будинок старого зразку з дуже маленькими та вузькими балконами. Тому ухилятися від озброєного ножем нападника було важко. Дмитро почав стріляти у повітря, для того, щоб якось стримати зловмисника. Але той знаходився у такому стані, що не дуже злякався. П’ять попереджувальних пострілів у повітря зробив міліціонер, поки стримував нападника. Більше всього в цей момент його турбувало, що по необережності він попаде у батька, який весь час знаходився поруч. А після поранення злочинцю вдалося декілька разів порізати руку правоохоронцю, Дмитро хвилювався, що не встигне перезарядити зброю. Але в цей час нарешті вдалося вибити двері й до кімнати увірвалася опергрупа.

У мужнього правоохоронця це вже друге поранення при затриманні. В 1998 році, коли він працював в оперативником карному розшуку Херсонської області, у нього була важка травма. Тоді він на Пасху чергував біля храму. Поруч був Будинок культури, до якого на дискотеку приїхала група не зовсім тверезих юнаків. На зауваження щодо гідної поведінки вони полізли у бійку. Як виявилося потім, всі вони професійно займалися спортом. Тоді правоохоронцям, знову таки - ціною власного здоров’я вдалося доставити до чергової частини трьох бешкетників. Дмитро після того майже місяць провів на лікарняному ліжку з дуже важкою травмою голови. Наразі він знову знаходиться в лікарні. Але цього разу, вважає лікар, травми не представляють реальної загрози життю.

Батько, якому майже годину син погрожував вбивством, фактично дивом залишився живим. Але він все рівно продовжує жаліти свою хвору дитину. Так само, як це зробив при штурмі правоохоронець. З п’яти пострілів у повітря жодна куля навіть не поранила злочинця. Як каже зараз Дмитро, щоб не брати зайвого гріха на душу. Наразі нападника тримають під вартою.