За офіційними даними на сьогоднішній день на обліку в наркодиспансерах Донецької області зареєстровано 16 000 наркоманів. І якби наркотик «вийшов у люди» - вони «позаочі» були б забезпечені «кайфом» на кілька років уперед.

На початку вересня „конопельний гай” скосили й спалили. Наразі проводиться робота із установлення хазяїв насаджень.

Останній подібний випадок трапився у перші дні навчального року. На телефон директора однієї з шкіл Приморська надійшло повідомлення про те, що учбовий заклад заміновано. Уроки було перервано, учнів з приміщення терміново евакуювали. Співробітники міліції ретельно перевірили школу, проте вибухонебезпечних предметів не виявили.

Та праця міліціонерів все ж не була марною: в ході оперативно-розшукових заходів вони встановили „мінерів”. З’ясувалося, що позбиткувалися над рідною школою двоє учнів одинадцятого класу – парубок та дівчина. Автором та натхненником ідеї був хлопець, а здійснювала задум представниця прекрасної статі.

Чи вдався жарт у повній мірі – тепер оцінить суд. А поки що у відношенні телефонних „мінерів” порушено кримінальну справу за ч.1 ст. 259 КК України (завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності).

Серед біла дня в міськвідділ звернувся 25-літній місцевий житель, який розповів таку історію. Він стояв на автобусній зупинці, коли поруч загальмувала ДЭУ вишньового кольору. Крім водія, у салоні - двоє пасажирів. Для початку незнайомці поцікавилися -котра година, а потім погодилися підвезти парубка ближче до дому. Коли прийшов час прощатися, то в попутника попросили мобільний телефон, мов, свій зламався, а отут, як на зло, потрібно терміново подзвонити. Доводи хлопця про відсутність на рахунку грошей, парирували тим, що вставлять у його мобільний свою чип-карту. Так і зробили. Власник телефону й один з незнайомців вийшли назовні, але вже через пару хвилин останній із чужим “Самсунгом” у руках знову заскочив у салон, й іномарка спробувала поїхати. Отут треба віддати належне хазяїнові мобільника. Він не тільки встиг протиснутися слідом за зловмисником, але й зміг відбити пістолет (як виявилося згодом - макет ПМ), що направили на нього в процесі боротьби. Але саме головне - жертва нападу схопила свій телефон, з яким благополучно втекла.

Як розповів перший заступник начальника Старобєшевського райвідділу міліції Леонтій Зайцев, коли по виклику прибула опергрупа , то зненацька задзвонив телефон потерпілого, у якому усе ще перебувала чип-карта зловмисників! А дзвонила родичка одного з них. Оперативники не тільки “розговорили” жінку, але й довідалися адреса того, кому вона дзвонила. Інше, як говориться, було справою техніки.

На наступний ранок у Донецьку затримали одного учасника нападу, а до обіду ще двох, які в цей момент знаходилися в тієї самої ДЕУ.

Виявилося, що 22-літній житель Донецька узяв під оренду автомобіль, розраховуючи заробляти на життя візництвом. Але потрудився хлопець тільки пару тижнів. Потім він і його приятелі, 16 й 23 років, які теж вирішили збагатитися, стали робити регулярні вояжі по області, не забуваючи знімати з авто держномери. Усім, хто цікавився, викладали легенду про те, що переганяють автомобіль з Вінниці.

Схеми, по яких діяли молодчики, практично повністю повторювали ту, котру вони використали в Старобєшево. За словами слідчого райвідділу Віталія Ушньова, і водій, і старший за віком пасажир уже були суджені. Перший одержав строк за крадіжку й незаконне заволодіння транспортним засобом з іспитовим терміном, а тому за ґрати не потрапив. Другий - відсидів за розбійний напад.

Попередні дані свідчать про те, що “екіпаж” ДЕУ встиг наслідити в Донецьку, Маріуполі, Волновасі, Костянтиновці, Седово, Слов'янську, Бердянську. Викрадені телефони, а вони були недешевими, збували на донецькому радіоринку.

Крім розбійних нападів з “мобільним” ухилом за трійцею значаться й більше дрібні “витівки”. Так, друзі могли під'їхати до автозаправки, залити в бак бензин і швидко виїхати не розрахувавшись за пальне. Або ж обідали в пришляховому кафе, після чого тікали, не заплативши ні копійки.

Так що, не вірте тому, хто затверджує, що нахабність - друге щастя. Не друге, і навіть не перше, а реальний шлях до неприємностей. У чому наші герої переконалися на власному досвіді.