(22.05.2006р.)
Закон України
Про Національну гвардію Міністерства внутрішніх справ України
Цей Закон визначає правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії Міністерства внутрішніх справ України (далі - Національна гвардія), її загальну структуру та повноваження.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
громадська безпека — стан відносин у суспільстві та державі, що забезпечує безпечні умови життєдіяльності людини, функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій;
громадський порядок — урегульовані правовими та іншими соціальними нормами суспільні відносини, які забезпечують охорону життя, здоров'я, дотримання прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина, засад суспільної моралі;
спеціальна охорона — комплекс заходів, спрямованих на забезпечення охорони та оборони ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, спеціальних вантажів та об'єктів державного значення, визначених законодавством (далі – об'єкти державного значення).
Стаття 2. Призначення і завдання Національної гвардії
1. Національна гвардія є військовим формуванням, яке діє в складі Міністерства внутрішніх справ України і на яке покладається забезпечення громадської безпеки та громадського порядку в державі, а також виконання інших завдань, що вимагають постійної оперативної готовності та підвищеної мобільності, а саме:
забезпечення захисту конституційного ладу та державної влади від спроби їх зміни або захоплення шляхом насильства;
забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, в т.ч. в умовах надзвичайного стану і під час ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;
здійснення спеціальної охорони;
охорона дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні;
здійснення заходів, пов'язаних з припиненням діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань;
конвоювання осіб, взятих під варту, підсудних , осіб, засуджених до позбавлення волі до апеляційних судів, к асаційного та Верховного Судів України і охорона їх під час судового засідання ;
переслідування і затримання осіб взятих під варту, підсудних і осіб, засуджених до позбавлення волі або арешту, які втекли з-під варти;
охорона та оборона центральних баз матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України;
здійснення заходів, пов'язаних з припиненням терористичної діяльності, масових заворушень.
Крім того, Національна гвардія бере участь у:
боротьбі зі злочинністю, захисті життя, здоров'я, охороні прав та свобод людини і громадянина, захисті власності, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань;
забезпеченні охорони учасників кримінального судочинства та охороні місцевих, військових судів, апеляційних судів, к асаційного суду України;
ліквідації масових заворушень, проявів групової непокори в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах;
здійсненні заходів територіальної оборони, заходів, спрямованих на дотримання правового режиму воєнного стану;
забезпеченні, разом з уповноваженими державними органами, охорони навколишнього природного середовища, природних ресурсів і ліквідації будь-яких протизаконних дій, які порушують природоохоронне законодавство.
Забороняється використання Національної гвардії для виконання завдань, не передбачених цим Законом.
Військовослужбовці Національної гвардії під час виконання службових обов'язків тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежують права і свободи людини і громадянина відповідно до процедури, встановленої законом, якщо це зумовлено необхідністю забезпечення безпеки України, охорони громадського порядку, охорони життя, здоров'я, захисту прав і законних інтересів її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.
2. Національна гвардія виконує покладені на неї завдання у взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами внутрішніх справ, органами Служби безпеки України, Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями, органами прокуратури, громадськими організаціями, адміністрацією об'єктів, що охороняються, і населенням.
Стаття 3. Принципи діяльності Національної гвардії
1. Діяльність Національної гвардії ґрунтується на принципах верховенства права, законності, гуманізму, позапартійності, соціальної справедливості, безперервності, дотримання прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина, гласності, відкритості для демократичного цивільного контролю, централізованого керівництва та єдиноначальності, взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями при здійсненні покладених на Національну гвардію завдань.
Стаття 4. Правова основа діяльності Національної гвардії
1. Правовою основою діяльності Національної гвардії є Конституція України, цей Закон та інші закони України, міжнародно-правові акти, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України, які стосуються діяльності Національної гвардії.
Стаття 5. Символіка органів Національної гвардії
1. Національна гвардія має емблему, прапор та штандарт Головнокомандувача Національної гвардії .
2. Символіка Національної гвардії та порядок її використання визначаються Президентом України.
Розділ II
ПОВНОВАЖЕННЯ І ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ
ВЛАДИ ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
ЩОДО КЕРІВНИЦТВА І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ
Стаття 6. Верховна Рада України
1. Верховна Рада України здійснює законодавч у, контрольну та інші функції щодо організації та порядку діяльності Національної гвардії відповідно до Конституції та законів України.
Стаття 7. Повноваження Президента України
1. Президент України як Верховний головнокомандувач Збройних Сил України:
здійснює керівництво Національною гвардією у сферах національної безпеки та оборони держави;
призначає на посаду та звільняє з посади Головнокомандувача Національної гвардії;
здійснює інші повноваження відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Стаття 8. Кабінет Міністрів України
1. Кабінет Міністрів України:
затверджує статути бойової служби Національної гвардії; перелік ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, спеціальних вантажів та об'єктів державного значення, які підлягають охороні та обороні Національною гвардією; перелік видів зброї і боєприпасів до неї, техніки, спеціальних засобів, що використовуються Національною гвардією;
забезпечує постачання Національній гвардії боєприпасів, техніки, спеціальних засобів, а також інших матеріально-технічних ресурсів;
приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації вищих навчальних закладів Національної гвардії ІІІ-І V рівнів акредитації;
здійснює інші повноваження відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Стаття 9. Міністерство внутрішніх справ України
1. Міністерство внутрішніх справ України:
затверджує положення про Головне командування Національної гвардії, регіональні управління;
забезпечує реалізацію державної політики у сфері впорядкування суспільних відносин, пов'язаних із захистом життя, здоров'я, охороною прав та свобод людини і громадянина, забезпеченням громадського порядку та громадської безпеки, захистом власності, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань;
здійснює управління органами внутрішніх справ України, в т.ч. Національною гвардією, прогнозує, координує і контролює їх діяльність, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до компетенції органів внутрішніх справ України, розробляє пропозиції, спрямовані на його вдосконалення, в установленому порядку вносить їх на розгляд Президента України та Кабінету Міністрів України;
забезпечує додержання законності в діяльності військовослужбовців та працівників Національної гвардії;
організовує діяльність Національної гвардії, пов'язану із забезпеченням громадської безпеки та громадського порядку;
забезпечує високу бойову і мобілізаційну готовність Національної гвардії, бере відповідно до законодавства участь у забезпеченні режиму воєнного або надзвичайного стану в разі його введення на території України або в окремих її місцевостях;
розробляє і організовує виконання програм кадрового забезпечення Національної гвардії, вживає заходів до додержання дисципліни і законності в їх діяльності; організовує роботу навчальних закладів, що належать до сфери його управління;
вживає відповідно до законодавства заходів щодо забезпечення правового і соціального захисту військовослужбовців та працівників Національної гвардії, пенсіонерів із числа військовослужбовців, членів їхніх сімей, розробляє пропозиції з цих питань і вносить їх на розгляд відповідних органів;
організовує в установленому порядку матеріально-технічне забезпечення діяльності Національної гвардії, контролює правильність використання нею матеріально-технічних ресурсів і коштів;
організовує в системі МВС України роботу з питань фінансування, праці, заробітної плати, економічного прогнозування, бухгалтерського обліку і звітності, контрольно-ревізійної діяльності;
вносить відповідним органам виконавчої влади пропозиції щодо будівництва об'єктів адміністративного, виробничого, соціально-побутового, військового призначення та житла для забезпечення діяльності Національної гвардії, здійснює контроль за цим будівництвом;
забезпечує реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у Національній гвардії;
виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.
2. Керівництво Національною гвардією здійснюється Міністром внутрішніх справ України відповідно до своїх повноважень, передбачених законодавством України, положенням про Міністерство внутрішніх справ України.
Стаття 10. Функції центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування
1. Центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції створюють належні умови для діяльності Національної гвардії.
2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, крім функцій, зазначених у частині першій цієї статті:
надають органам та підрозділам Національної гвардії службові приміщення відповідно до законодавства;
організовують на договірних засадах надання комунально-побутових та інших послуг Національній гвардії відповідно до законодавства.
Розділ III
ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА ТА
ФУНКЦІЇ ГОЛОВНОГО ОРГАНУ УПРАВЛІННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ
Стаття 11. Загальна структура Національної гвардії
1. До складу Національної гвардії входять:
Головне командування Національної гвардії;
регіональні органи управління Національної гвардії (далі – регіональні управління);
військові частини оперативного призначення;
спеціальні моторизовані військові частини з охорони громадського порядку;
військові частини спеціального призначення;
військові частини та підрозділи зі спеціальної охорони;
військові частини та підрозділи з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні;
військові частини та підрозділи з конвоювання;
навчальні заклади, навчальні військові частини, авіаційні частини, органи і підрозділи забезпечення (медичні, зв'язку тощо).
Загальна чисельність Національної гвардії визначається законом.
2. Створення, реорганізація і ліквідація регіональних управлінь, військових частин, органів забезпечення Національної гвардії здійснюється Міністром внутрішніх справ України.
3. Організація і порядок діяльності Головного командування Національної гвардії, повноваження його керівника, регіональних управлінь визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України.
4. Визначення, функції, порядок діяльності та застосування військових частин оперативного призначення, спеціальних моторизованих військових частин з охорони громадського порядку, військових частин спеціального призначення, військових частин та підрозділів зі спеціальної охорони, військових частин та підрозділів з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, військових частин та підрозділів з конвоювання, встановлюються статутами бойової служби Національної гвардії.
5. Головне командування Національної гвардії, регіональні управління, військові частини оперативного призначення, спеціальні моторизовані військові частини з охорони громадського порядку, військові частини спеціального призначення, військові частини та підрозділи зі спеціальної охорони, військові частини та підрозділи з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, військові частини та підрозділи з конвоювання, а також навчальні заклади, навчальні військові частини, авіаційні частини, органи і підрозділи забезпечення є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, рахунки в органах Державного казначейства України.
Стаття 12. Головне командування Національної гвардії
1. Головне командування Національної гвардії:
здійснює реалізацію державної політики у сфері забезпечення діяльності Національної гвардії;
здійснює керівництво регіональними управліннями, військовими частинами оперативного призначення, спеціальними моторизованими військовими частинами з охорони громадського порядку, військовими частинами спеціального призначення, військовими частинами та підрозділами зі спеціальної охорони, військовими частинами та підрозділами з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, військовими частинами та підрозділами з конвоювання, навчальними закладами, навчальними військовими частинами, авіаційними частинами, органами і підрозділами забезпечення, готує пропозиції щодо їх створення, забезпечення функціонування, реорганізації та ліквідації;
здійснює заходи щодо забезпечення діяльності Національної гвардії, її оперативної готовності, підготовки до виконання покладених на неї завдань, комплектування особовим складом та його підготовки, постачання необхідного озброєння, боєприпасів, спеціальних засобів, техніки, інших матеріально-технічних і фінансових ресурсів згідно з потребами та в межах видатків, передбачених державним бюджетом на утримання Національної гвардії, контролює їх використання;
взаємодіє з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами внутрішніх справ, органами Служби безпеки України, Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями, органами прокуратури, громадськими організаціями, адміністрацією об'єктів, що охороняються, і населенням;
заохочує матеріально і морально осіб, які подають Національній гвардії допомогу у виконанні покладених на неї завдань;
здійснює за узгодженням з МВС України та в межах своїх повноважень співробітництво з відповідними органами інших держав.
Стаття 13. Головнокомандувач Національної гвардії
1. Безпосереднє керівництво Національною гвардією та діяльністю Головного командування Національної гвардії здійснює Головнокомандувач Національної гвардії. Головнокомандувач Національної гвардії є заступником Міністра внутрішніх справ України і несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на Національну гвардію.
2. Головнокомандувач Національної гвардії має заступників, які призначаються Міністром внутрішніх справ України за поданням Головнокомандувача Національної гвардії.
Розділ IV
ПРОХОДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ І ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ В
НАЦІОНАЛЬНІЙ ГВАРДІЇ
Стаття 14. Особовий склад Національної гвардії
1. Особовий склад Національної гвардії складається з військовослужбовців та працівників Національної гвардії.
2. Комплектування Національної гвардії військовослужбовцями здійснюється на підставі Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”. Уповноважені посадові особи Національної гвардії попередньо вивчають склад призовників та здійснюють їх добір у військових комісаріатах.
Не можуть бути прийняті на військову службу до Національної гвардії особи, які раніше засуджувались за вчинення злочину.
3. Порядок проходження військової служби військовослужбовцями Національної гвардії, їх статус, обов'язки і права, порядок переміщення по службі, присвоєння військових звань, проведення атестації, звільнення зі служби та пенсійного забезпечення визначаються законами України “Про військовий обов'язок і військову службу”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, цим Законом, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців та іншими нормативно-правовими актами.
4. Трудові відносини працівників Національної гвардії регулюються законодавством про працю та державну службу.
Стаття 15. Підготовка кадрів Національної гвардії
1. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації офіцерів для Національної гвардії проводиться згідно з державним замовленням у вищих навчальних закладах відповідно до законодавства.
2. Підготовка прапорщиків, сержантів і спеціалістів проводиться у відповідних навчальних закладах та підрозділах Національної гвардії та органів внутрішніх справ, а також на договірних засадах у навчальних частинах Збройних Сил України та інших військових формувань.
Стаття 16. Обмеження політичної діяльності в Національній гвардії
1. Військовослужбовці та працівники Національної гвардії на період військової служби та роботи зупиняють членство в політичних партіях.
2. Військовослужбовці та працівники Національної гвардії можуть бути членами громадських організацій не політичної спрямованості та статутні положення яких не суперечать засадам діяльності Національної гвардії , і можуть брати участь у їх роботі у вільний від виконання службових обов'язків час.
3. Організація військовослужбовцями та працівниками Національної гвардії страйків та/або участь у їх проведенні не допускаються.
Розділ V
ПРАВА ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОСОБОВОГО СКЛАДУ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ
Стаття 17. Права особового складу Національної гвардії
1. Особовий склад Національної гвардії під час виконання покладених на нього службових обов'язків має право:
1) затримувати і доставляти в органи внутрішніх справ громадян, підозрюваних у вчиненні злочинів, і тих, які вчинили адміністративні правопорушення, складати протоколи про адміністративні правопорушення та реалізовувати інші права, передбачені Законом України “Про органи внутрішніх справ України”;
2) у випадках та в порядку, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, передавати матеріали про адміністративні правопорушення на розгляд органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про такі адміністративні правопорушення;
3) затримувати в разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити та передавати органам внутрішніх справ, адміністрації об'єктів щодо яких здійснюється спеціальна охорона, осіб, які порушили встановлений для цих об'єктів пропускний режим;
4) оточувати (блокувати) окремі ділянки місцевості, будівлі та об'єкти під час розшуку та затримання осіб, які брали участь у масових заворушеннях, вчинили злочини, а також у разі виникнення надзвичайних ситуацій;
5) проводити огляд на контрольно-пропускних пунктах об'єктів, щодо яких здійснюється спеціальна охорона, транспортних засобів і вантажів; здійснювати перевірку документів у громадян під час оточення (блокування) окремих ділянок місцевості, будівель та об'єктів у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті;
6) застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальну зброю та техніку, а також зберігати, носити спеціальні засоби і зброю, використовувати і застосовувати їх самостійно або у складі підрозділів;
7) вимагати від громадян і посадових осіб дотримання громадського порядку, припинення правопорушень і дій, що перешкоджають виконанню особовим складом Національної гвардії своїх службових обов'язків;
8) переслідувати, проводити затримання і передавати органам внутрішніх справ, Служби безпеки України або Військової служби правопорядку в Збройних Силах України осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також осіб, які вчинили напад на об'єкт, що охороняється, варту, наряд;
9) затримувати військовослужбовців, які порушують громадський порядок, і передавати їх органам Військової служби правопорядку в Збройних Силах України або військовослужбовцям, які є уповноваженими представниками військової частини, де вони проходять військову службу;
10) позачергове придбання квитків на всі види транспорту під час службових відряджень. У разі невідкладних службових поїздок особовий склад Національної гвардії забезпечується квитками на проїзд незалежно від наявності місць;
11) користуватися на договірних засадах службовими приміщеннями підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, військових частин, а також житловими та іншими приміщеннями громадян;
12) використовувати у невідкладних випадках безперешкодно засоби електричного зв'язку центральних та місцевих органів виконавчої влади, а щодо використання засобів зв'язку, які належать органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям, незалежно від форми власності, окремим громадянам, — за згодою останніх;
13) використовувати з наступною компенсацією за згодою громадян, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, транспортні і плавні засоби, що їм належать, (крім транспортних засобів дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, транспортних засобів спеціального призначення) для припинення злочину, проїзду до місця події, стихійного лиха, доставки до лікувальних закладів осіб, що потребують термінової медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх доставки в органи внутрішніх справ.
Стаття 18. Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та спеціальної техніки
1. Особовий склад Національної гвардії має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальну зброю та спеціальну техніку в порядку та у випадках, передбачених цим Законом, Законом України “Про органи внутрішніх справ України” і статутами бойової служби Національної гвардії, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
2. Особовий склад Національної гвардії зобов'язаний проходити спеціальну підготовку, а також періодичну перевірку здатності до дій, пов'язаних із застосуванням заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та спеціальної техніки, і вміння подавати долікарську допомогу потерпілим.
3. У разі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та спеціальної техніки особовий склад Національної гвардії зобов'язаний:
попередити про намір їх використання, надати при цьому особам, щодо яких може бути застосовано заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальну зброю та спеціальну техніку, достатньо часу для припинення правопорушення (попередження може бути зроблено голосом, а при значній відстані або зверненні до великої групи людей — через гучномовні установки, і в кожному випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби застосовуватимуться, українською мовою не менш як 2 рази), крім випадків, коли зволікання із застосуванням заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та спеціальної техніки створює безпосередню небезпеку для життя та здоров'я громадян, особового складу Національної гвардії, працівників органів внутрішніх справ, суду та прокуратури, персоналу дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, інших осіб, може потягти важкі наслідки, або коли в обстановці, що склалася, таке попередження є неможливим чи недоречним;
у кожному разі застосування спеціальних засобів у найкоротші строки забезпечити подання потерпілим необхідної допомоги, повідомивши лікарів і медичні заклади про засіб, який було застосовано;
доповісти своєму безпосередньому командиру (начальникові) про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та спеціальної техніки.
4. Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та спеціальної техніки, особовий склад Національної гвардії зобов'язаний негайно доповісти в письмовій формі безпосередньому командиру (начальникові) для сповіщення прокуророві.
5. Забороняється застосовувати спеціальні засоби та вогнепальну зброю:
до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків учинення ними групового нападу, що реально загрожує життю і здоров'ю громадян, особового складу Національної гвардії, працівників органів внутрішніх справ, адміністрації об'єктів, що охороняються Національною гвардією, працівників суду та прокуратури, персоналу дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, або збройного нападу чи збройного опору з їхнього боку в разі, коли можуть постраждати сторонні особи;
у приміщеннях і на земельних ділянках, які належать або закріплені за дипломатичними представництвами, консульськими установами іноземних держав і представництвами міжнародних організацій в Україні, крім випадків, коли від керівника дипломатичного або іншого відповідного представництва надійде офіційними каналами письмове прохання (згода) застосувати спеціальні засоби та/або вогнепальну зброю проти правопорушників;
у приміщеннях або на виробництвах, пов'язаних з виготовленням вибухових чи легкозаймистих речовин, у навчальних і лікувальних закладах.
6. Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.
7. Після застосування спеціальних засобів проводиться огляд приміщень і місцевості з метою виявлення потерпілих, осередків пожеж, пошкодження об'єктів життєзабезпечення, а також збирання спеціальних засобів, що не спрацювали, за необхідності — провітрювання, а в окремих випадках і дегазація.
8. Застосування особовим складом Національної гвардії заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та спеціальної техніки з перевищенням повноважень, наданих законом, тягне відповідальність, встановлену законом.
Стаття 19. Застосування заходів фізичного впливу
Особовий склад Національної гвардії після виконання вимог, передбачених абзацом другим частини третьої статті 18 цього Закону, застосовує заходи фізичного впливу, зокрема прийоми рукопашного бою для припинення злочинів та правопорушень, затримання осіб, які їх скоїли, подолання протидії законним вимогам особового складу Національної гвардії.
Стаття 20. Застосування спеціальних засобів
1. Особовий склад Національної гвардії після виконання вимог, передбачених абзацом другим частини третьої статті 18 цього Закону, застосовує спеціальні засоби у випадках, коли інші форми попереднього впливу на правопорушників не дали бажаних результатів, для:
1) відбиття нападу на особовий склад Національної гвардії, працівників органів внутрішніх справ, адміністрацію об'єктів, що ними охороняються, працівників суду та прокуратури, персонал дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, інших осіб;
2) припинення опору діям особового складу Національної гвардії та інших осіб, які виконують службові обов'язки з охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю;
3) затримання осіб на місці скоєння злочину, у тому числі тих, які намагаються втекти або вчинити опір;
4) затримання озброєних осіб, які перебувають у приміщенні або важкодоступних місцях та вчиняють протиправні дії;
5) конвоювання затриманих осіб до органів внутрішніх справ, якщо вони своєю поведінкою провокують здійснення втечі, спричинення шкоди оточуючим чи собі або чинять опір особовому складу Національної гвардії;
6) відбиття нападу на військові та інші містечка, ешелони (транспорти) і транспортні колони Національної гвардії та на об'єкти, що ними охороняються;
7) звільнення заручників, захоплених будівель, споруд, приміщень, транспортних засобів та ділянок місцевості;
8) припинення масових заворушень;
9) припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, засобів зв'язку, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, життєдіяльність населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я людей;
10) зупинення транспортних засобів, водії яких не виконали законних вимог працівників органів внутрішніх справ або особового складу Національної гвардії зупинитися, а також затримання засуджених до позбавлення волі та осіб, узятих під варту, які втекли з-під охорони на транспортному засобі.
2. Перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком Міністерства охорони здоров'я України і Генеральної прокуратури України і публікуються в засобах масової інформації.
Стаття 21. Застосування вогнепальної зброї
1. Особовий склад Національної гвардії застосовує вогнепальну зброю для:
1) захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю та здоров'ю;
2) відбиття нападу на особовий склад Національної гвардії, працівників органів внутрішніх справ, адміністрацію об'єктів, що ними охороняються, працівників суду та прокуратури, який загрожує їх життю та здоров'ю, а також припинення спроби заволодіти їх зброєю та технікою;
3) відбиття нападу на приміщення дипломатичного представництва, консульської установи іноземної держави і представництва міжнародної організації в Україні та персонал дипломатичного корпусу, що загрожує його життю та здоров'ю;
4) звільнення заручників, захоплених об'єктів, що охороняються, споруд, техніки;
5) затримання осіб на місці скоєння злочину, у тому числі тих, які намагаються втекти чи вчинити збройний опір, а також припинення спроб насильницького звільнення затриманих осіб;
6) зупинення транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій відмовляється зупинитися на законні вимоги працівників органів внутрішніх справ або особового складу Національної гвардії;
7) відбиття групового або збройного нападу, у тому числі з використанням транспортних засобів, на військові та інші містечка, ешелони (транспорти) та транспортні колони Національної гвардії, об'єкти, що ними охороняються, споруди, житлові приміщення, приміщення, які займають органи державної влади, підприємства, установи та організації;
8) припинення опору озброєних осіб, які відмовляються виконати законні вимоги особового складу Національної гвардії про припинення протиправних дій та здавання наявних у цих осіб зброї, боєприпасів, вибухових речовин, спеціальних засобів та військової техніки;
9) подання сигналу тривоги або виклику допомоги;
10) припинення спроб осіб протиправним способом проникнути на територію об'єктів, що ними охороняються, постів та інших місць несення служби особовим складом Національної гвардії, або покинути їх, якщо припинити ці спроби іншими способами неможливо.
2. Застосуванню зброї, за винятком раптового нападу, нападу з використанням зброї, бойової техніки, транспортних засобів, літальних апаратів, морських або річкових суден, у разі втечі з-під варти із зброєю або за допомогою транспортних засобів, літальних апаратів, морських або річкових суден, а також у разі втечі в умовах обмеженої видимості, втечі з транспортних засобів, з морських або річкових суден під час їх руху, повинно передувати попередження про намір застосувати зброю і постріл угору.
3. Спроба особи, яка затримується особовим складом Національної гвардії, наблизитися до нього з порушенням визначеної ним відстані чи доторкнутися до його зброї дають право особовому складу Національної гвардії застосувати вогнепальну зброю згідно з пунктом 2 частини першої цієї статті
Стаття 22. Застосування спеціальної техніки
1. Спеціальна техніка застосовується Національної гвардії у разі:
1) блокування і затримання озброєних осіб, які захопили заручників, будівлі державних органів, адміністративні споруди та інші об'єкти державного значення;
2) захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю та здоров'ю, коли іншими способами припинити ці дії неможливо;
3) розосередження учасників масових заворушень;
4) зупинення транспортних засобів в умовах надзвичайного стану та/або під час виконання заходів, спрямованих на дотримання правового режиму воєнного стану, якщо водій відмовляється зупинитися, не виконує законних вимог працівників органів внутрішніх справ або особового складу Національної гвардії;
5) відбиття групового або збройного нападу, у тому числі з використанням транспортних засобів, на об'єкти, що ними охороняються;
6) подолання опору озброєних осіб, які відмовляються виконати законні вимоги особового складу Національної гвардії про припинення протиправних дій і здавання наявних у цих осіб зброї та військової техніки;
7) охорони та оборони ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, спеціальних вантажів та об'єктів державного значення, знешкодження диверсійно-розвідувальних груп під час виконання завдань територіальної оборони;
8) проведення спеціальних (антитерористичних) операцій
Стаття 23. Відповідальність особового складу Національної гвардії
1. Особовий склад Національної гвардії несе за свої протиправні дії або бездіяльність відповідальність згідно із законом.
Розділ VI
ПРАВОВИЙ СТАТУС, СОЦІАЛЬНИЙ І ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ І ЧЛЕНІВ ЙОГО СІМЕЙ
Стаття 24. Правовий статус особового складу Національної гвардії . Формений одяг і знаки розрізнення
1. Особовий склад Національної гвардії під час виконання покладених на них службових обов'язків діють від імені держави і перебувають під її захистом.
2. Ніхто, крім уповноважених посадових осіб державних органів у передбачених Конституцією та законами України випадках, не вправі втручатися в законну діяльність особового складу Національної гвардії.
3. В інтересах особистої безпеки особового складу Національної гвардії і членів його сімей не допускається поширення в публічних виступах, засобах масової інформації відомостей про особовий склад, який брав участь у знешкодженні озброєних злочинців, припиненні діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (груп), диверсій чи терористичних актів, та відомостей про членів його сімей.
4. Законні вимоги і розпорядження особового складу Національної гвардії під час виконання ним службових обов'язків є обов'язковими для виконання громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, посадовими і службовими особами. У разі невиконання законних вимог особового складу Національної гвардії, вчинення інших дій, що перешкоджають виконанню ним службових обов'язків, винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.
5. Військовослужбовці Національної гвардії забезпечуються форменим одягом і знаками розрізнення, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України, і службовими посвідченнями.
Стаття 25. Соціальний і правовий захист особового складу Національної гвардії і членів його сімей
1. Держава забезпечує соціальний і правовий захист особового складу Національної гвардії та членів його сімей відповідно до законодавства.
2. Військовослужбовці Національної гвардії користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, цього Закону, інших актів законодавства.
3. Військовослужбовці Національної гвардії, які забезпечують громадську безпеку, громадський порядок, беруть участь у боротьбі зі злочинністю, забезпеченні охорони учасників кримінального судочинства, в охороні місцевих, військових судів, апеляційних судів, касаційного суду України, припиненні масових заворушень користуються правовим і соціальним захистом відповідно до Закону України “Про органи внутрішніх справ України”.
4. На військовослужбовців Національної гвардії, які беруть участь в охороні та обороні ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, спеціальних вантажів, крім зазначеного в частині другій цієї статті, поширюються гарантії соціального захисту та компенсації, передбачені для працівників цих об'єктів відповідно до Закону України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”.
5. На військовослужбовців Національної гвардії, які беруть участь в охороні об'єктів державного значення, крім зазначеного в частині другій цієї статті, поширюються гарантії соціального захисту та компенсації, передбачені для працівників цих об'єктів за особливі умови праці.
6. Особовий склад Національної гвардії забезпечується житловими приміщеннями відповідно до встановлених норм у порядку, визначеному законами та іншими нормативно-правовими актами, місцевими органами виконавчої влади, а також на договірних засадах державними підприємствами, установами та організаціями, об'єкти яких охороняються Національною гвардією.
7. Пенсійне забезпечення військовослужбовців Національної гвардії здійснюється відповідно до законодавства.
8. Умови грошового забезпечення особового складу Національної гвардії визначаються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування кадрів Національної гвардії на конкурсній основі, враховувати характер і умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності та компенсувати їх фізичні і інтелектуальні затрати.
9. Медичне забезпечення особового складу Національної гвардії та членів його сімей здійснюється відповідно до законодавства. На медичне обслуговування в лікувальних закладах Міністерства внутрішніх справ України має право весь особовий склад Національної гвардії.
10. Соціальний захист працівників Національної гвардії забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю.
Стаття 26. Компенсаційна виплата у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтво), захворювання або інвалідності військовослужбовця Національної гвардії
1. У разі каліцтва, поранення чи контузії заподіяних військовослужбовцю Національної гвардії під час виконання ним службових обов'язків з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю, наданні допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха, а також поза службою при припиненні протиправних дій громадян, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому здійснюється компенсаційна виплата Міністерством внутрішніх справ України у розмірі до десятирічного грошового забезпечення, а в разі його загибелі (смерті) членам сім'ї або утриманцям – в розмірі двадцятирічного грошового забезпечення за останньою посадою, яку він займав, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
2. Сім'ї загиблого або його утриманцям призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника в розмірі посадового окладу.
3. За сім'єю загиблого зберігається право на одержання житлової площі. Їй надається позачергово житлова площа протягом трьох місяців з дня загибелі у приватну власність.
4. За дітьми військовослужбовця Національної гвардії, який загинув або помер у зв'язку з виконанням службових обов'язків, до досягнення ними повноліття, а також за непрацездатними членами сім'ї, які перебували на його утриманні, зберігається право на пільги по оплаті житла, комунальних послуг, палива.
5. Збитки, завдані майну військовослужбовця Національної гвардії чи його близьким родичам у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, компенсуються у встановленому законом порядку в повному обсязі за рахунок коштів відповідного бюджету.
Розділ VII
ФІНАНСОВЕ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ
Стаття 27. Фінансування Національної гвардії
1. Національна гвардія фінансується за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Стаття 28. Матеріально-технічне забезпечення Національної гвардії
1. Матеріально-технічне забезпечення регіональних управлінь, військових частин оперативного призначення, спеціальних моторизованих військових частин з охорони громадського порядку, військових частин спеціального призначення, військових частин та підрозділів зі спеціальної охорони, військових частин та підрозділів з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, військових частин та підрозділів з конвоювання, навчальних закладів, навчальних військових частин, авіаційних частин, органів і підрозділів забезпечення Національної гвардії здійснюється Головним командуванням Національної гвардії відповідно до законодавства.
2. Будівництво та/або надання приміщень для військових частин і підрозділів зі спеціальної охорони, а також ремонт та утримання житлового фонду, інших будівель здійснюються за встановленими законодавством нормами за рахунок центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, яким належать об'єкти, що охороняються Національною гвардією.
3. Будівництво та/або надання приміщень для розташування Головного командування Національної гвардії, регіональних управлінь, військових частин оперативного призначення, спеціальних моторизованих військових частин з охорони громадського порядку, військових частин спеціального призначення, військових частин та підрозділів з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, військових частин та підрозділів з конвоювання, навчальних закладів, навчальних військових частин, авіаційних частин, органів і підрозділів забезпечення Національної гвардії, навчальних закладів здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.
4. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяють Національній гвардії в розв'язанні житлових та інших соціально-побутових проблем, забезпеченні транспортними засобами і зв'язком. Національна гвардія звільняється від сплати місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування пайових внесків, компенсацій та інших обов'язкових платежів і відрахувань, а також від передачі частини житла, побудованого за рахунок цільових державних капітальних вкладень та інших коштів. Житло державного житлового фонду, що звільняється особовим складом Національної гвардії, передається Національній гвардії в установленому порядку для повторного заселення.
Стаття 29. Правовий режим майна Національної гвардії
1. Майно, закріплене за Головним командуванням Національної гвардії, регіональними управліннями, військовими частинами оперативного призначення, спеціальними моторизованими військовими частинами з охорони громадського порядку, військовими частинами спеціального призначення, військовими частинами та підрозділами зі спеціальної охорони, військовими частинами та підрозділами з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, військовими частинами та підрозділами з конвоювання, а також навчальними закладами, навчальними військовими частинами, авіаційними частинами, органами і підрозділами забезпечення Національної гвардії, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.
2. Особливості правового режиму майна Національної гвардії визначаються відповідно до закону.
Стаття 30. Господарська діяльність у Національній гвардії
1. Головне командування Національної гвардії, регіональні управління, військові частини оперативного призначення, спеціальні моторизовані військові частини з охорони громадського порядку, військові частини спеціального призначення, військові частини та підрозділи зі спеціальної охорони, військові частини та підрозділи з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, військові частини та підрозділи з конвоювання, а також навчальні заклади, навчальні військові частини, авіаційні частини, органи і підрозділи забезпечення Національної гвардії можуть провадити господарську діяльність відповідно до закону.
Розділ VIIІ
КОНТРОЛЬ ТА НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ
Стаття 31. Контроль та нагляд за діяльністю Національної гвардії
1. Контроль та нагляд за дотриманням законності в діяльності Національної гвардії здійснюються відповідно до законодавства.
Розділ ІX
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. З набранням чинності цим Законом утрачає чинність Закон України “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 397; 1995 р., № 42, ст. 304; 1999 р., № 4, ст. 35; 2000 р., № 10, ст. 79; 2001 р., № 9, ст. 38).
3. До приведення у відповідність із Законом України “Про Національну гвардію Міністерства внутрішніх справ України” інші закони та нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
4. Головне командування Національної гвардії, регіональні управління, військові частини оперативного призначення, спеціальні моторизовані військові частини з охорони громадського порядку, військові частини спеціального призначення, військові частини та підрозділи зі спеціальної охорони, військові частини та підрозділи з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, військові частини та підрозділи з конвоювання, а також навчальні заклади, навчальні військові частини, авіаційні частини, органи і підрозділи забезпечення Національної гвардії є правонаступниками відповідних органів управління та військових частин внутрішніх військ, створюються на їх основі, у тому числі матеріально-технічній базі.
5. Кабінету Міністрів України в шестимісячний строк після набрання чинності цим Законом:
подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;
привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про Національну гвардію Міністерства внутрішніх справ України"
1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Проект Закону України "Про Національну гвардію Міністерства внутрішніх справ України" розроблений Міністерством внутрішніх справ України відповідно до Концепції реформування системи Міністерства внутрішніх справ та Концептуальних засад реформування системи правоохоронних органів, затвердженим Радою національної безпеки і оборони України 07.03.2006.
Нагальна потреба в розробці цього нового законопроекту випливає з аналізу ситуації, що склалася в правовому полі України у сфері забезпечення національної безпеки та оборони, у частині відмови від оцінки загроз на засадах стереотипів минулого, більш чіткого і реалістичного визначення завдань військових формувань України, їх чисельності та потреби в забезпеченні їх належними фінансовими і матеріально-технічними ресурсами, оптимізації органів управлінь, а також необхідності їх перебудови в загальному контексті європейського вибору України, з урахуванням досвіду аналогічних формувань європейських держав, та необхідності приведення Закону України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України" від 26 березня 1992 року № 2235-ХІІ (зі змінами і доповненнями) до вимог законодавства України.
Оскільки реформування оборонної сфери держави відповідно до європейських стандартів належать до найважливіших пріоритетів як зовнішньої, так і внутрішньої політики України (вимоги Воєнної Доктрини України, затвердженої Указом Президента України від 15.06.2004 року № 648/2004) під час розробки законопроекту, визначення статусу Національної гвардії МВС був вивчений та врахований світовий досвід аналогічних формувань провідних держав світу в тому числі і країн СНД (жандармерій Франції, Туреччини, Румунії, карабінерів Італії, Цивільної гвардії Іспанії, внутрішніх військ Росії та інших), які до речі є військовими формуваннями, що виконують правоохоронні функції.
2. Мета та завдання прийняття акта
Метою цього Закону України є законодавче визначення статусу Національної гвардії МВС України як військового формування, яке діє в складі Міністерства внутрішніх справ України і на яке покладається забезпечення громадської безпеки та громадського порядку в державі, а також виконання інших завдань, що вимагають постійної оперативної готовності та підвищеної мобільності, визначення основних обов'язків та прав особового складу, застосування ним заходів фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та спеціальної техніки, що має бути нормою закону.
3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта
У запропонованому до розгляду проекті Закону України "Про Національну гвардію Міністерства внутрішніх справ України" враховані положення Конституції України та чинного законодавства.
Обрання назви військового формування як Національна гвардія МВС України в повній мірі відповідатиме статусу цього формування, його призначенню, завданням та функціям, які по своїй суті є охоронними.
Згідно з юридичною енциклопедією гвардія (італ. gu ? rdia - охорона, нагляд, варта, франц. garde - варта) - в ряді сучасних країн - особливі формування, які створені для виконання військових чи поліцейських завдань.
Надання формуванню статусу "національна" передбачатиме виконання ним завдань загальнодержавного, а не внутрівідомчого характеру. При чому, слід зазначити, що запропонована назва військового формування не є реанімацією колишнього військового формування як Національна гвардія України, яка виконала свою історичну роль і дублювала функції Збройних Сил України та інших військових формувань, оскільки Національна гвардія МВС України як складова системи органів внутрішніх справ України матиме свій окремий предмет і місце правового застосування у сфері забезпечення національної безпеки та оборони України.
З цією метою у законопроекті пропонується до завдань, які на сьогодні виконуються внутрішніми військами, а саме з охорони та оборони важливих державних об'єктів, об'єктів матеріально-технічного та військового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, супроводження спеціальних вантажів, здійснення пропускного режиму на об'єктах, що охороняються, конвоювання заарештованих і засуджених, охорони підсудних під час судового процесу, переслідування і затримання осіб взятих під варту, підсудних і осіб, засуджених до позбавлення волі або арешту, які втекли з-під варти, участі в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, участі в ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об'єктах, що охороняються, охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав на території України додатково покласти на Національну гвардію МВС України наступні завдання:
забезпечення захисту конституційного ладу та державної влади від спроби їх зміни або захоплення шляхом насильства, що відповідає ст. 109 Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року, п. 5 частини другої ст. 4 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" від 16 березня 2000 року № 1550-ІІІ. Зазначене завдання повністю відповідає статті 109 Кримінального кодексу України та пункту 5 частини другої статті 4 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану". Виконання Національною гвардією МВС України цього завдання не пов'язується з виконанням покладеного законодавством України на Службу безпеки України завдання щодо захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці, оскільки визначене стосується саме сфери забезпечення Службою безпеки України захисту вищеназваних "об'єктів" від розвідувально-підривної діяльності, а не силового забезпечення захисту конституційного ладу та державної влади від спроби їх зміни або захоплення шляхом насильства. Покладання цього завдання на новостворюване формування забезпечить елемент демократії у вигляді недопущення зосередження сил та засобів силового впливу в одному центральному органі виконавчої влади.
При цьому слід зауважити, що на сьогодні зазначене завдання не виконується жодним військовим формуванням або правоохоронним органом держави;
забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, в т.ч. в умовах надзвичайного стану і під час ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, що відповідає ст. 20 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" від 16 березня 2000 року № 1550- III та Концептуальним засадам реформування системи правоохоронних органів, затвердженим Радою національної безпеки і оборони України 07.03.2006;
здійснення заходів, пов'язаних з припиненням діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань, що відповідає ст. 260 Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року та постанові Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1995 року № 137 "Про затвердження Положення про військові частини спеціального призначення військ внутрішньої та конвойної охорони";
здійснення заходів, пов'язаних з припиненням терористичної діяльності, масових заворушень, що відповідає ст.ст. 5,6 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" від 20 березня 2003 року № 638-І V ;
прийняття участі Національною гвардією МВС України у:
забезпеченні охорони учасників кримінального судочинства та охороні місцевих, військових судів, апеляційних судів, касаційного суду України. Виконання зазначеного завдання підвищить надійність охорони учасників кримінального судочинства та членів їх сімей і близьких родичів;
здійсненні заходів територіальної оборони, заходів, спрямованих на дотримання правового режиму воєнного стану, що відповідає статтям 12, 18 Закону України "Про оборону України" від 6 грудня 1991 року № 1932- XII , ст. 17 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 6 квітня 2000 року № 1647-ІІІ;
забезпеченні, разом з уповноваженими державними органами, охорони навколишнього природного середовища, природних ресурсів і ліквідації будь-яких протизаконних дій, які порушують природоохоронне законодавство.
Крім того, у законопроекті:
дано визначення таких термінів, як громадська безпека, громадський порядок та спеціальна охорона;
визначено порядок керівництва Національною гвардією МВС України, передбачені повноваження Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України та Головного командування Національної гвардії МВС України;
визначено порядок проходження служби у Національній гвардії МВС України;
визначені права та відповідальність особового складу Національної гвардії МВС України;
передбачено норми стосовно застосування військовослужбовцями Національної гвардії МВС України заходів фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та спеціальної техніки;
передбачено норми щодо правового статусу, соціального і правового захисту особового складу Національної гвардії МВС України та членів їхніх сімей;
визначено порядок фінансування, матеріально-технічного забезпечення, правовий режим майна Національної гвардії МВС України.
4. Стан нормативно-правової бази в даній сфері правового регулювання
Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року, закони України "Про правовий режим надзвичайного стану" від 16 березня 2000 року № 1550-ІІІ, "Про боротьбу з тероризмом" від 20 березня 2003 року № 638-І V , "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ, "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України" від 26 березня 1992 року № 2235-ХІІ, "Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання" від 19 жовтня 2000 року № 2064- III , "Про правовий режим надзвичайного стану" від 16 березня 2000 року № 1550- III , "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року № 3018- III , "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 року № 3781- XII , "Про оборону України" від 6 грудня 1991 року № 1932- XII , "Про правовий режим воєнного стану" від 6 квітня 2000 року № 1647-ІІІ, "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3597- IV ), "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-І V , "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24 березня 1998 року № 203/98 - ВР, "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" від 10 січня 2002 року № 2925-ІІІ. Укази Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053 "Про положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців".
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація зазначеного законопроекту не потребує додаткових матеріальних та інших витрат.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта
Прийняття законопроекту закріпить правовий статус Національної гвардії МВС України саме як військового формування з відповідною організаційно-штатною структурою, системою комплектування, підтриманням бойової готовності, наявними технікою, озброєнням, запасами матеріально-технічних засобів і дозволить їм бути реальною мобільною силою держави для вирішення завдань мирного та воєнного часу, створить позитивний баланс сил у системі забезпечення громадського порядку та державної безпеки, буде сприяти демократизації суспільства і дасть змогу вступу цьому формуванню до Асоціації сил поліції та жандармерії країн Європи та Середземного моря в статусі військової установи ( FIEP ).
