- (04.05.2007р.)
ПОСТАНОВА
від ____________ 2007 р. №____
Київ
Кабінету Міністрів України
Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Положення про Міністерство внутрішніх справ України, що додається.
2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2006 р. №1383 „Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України” (Офіційний вісник України 2006 р., № 40, ст. 2687).
3. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування.
| Прем’єр - міністр України |
В. ЯНУКОВИЧ |
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від ____________ 2007 р. №____
ПОЛОЖЕННЯ
про Міністерство внутрішніх справ України
1. Міністерство внутрішніх справ України (МВС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
МВС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, захисту об'єктів права власності, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, безпеки дорожнього руху, громадянства, імміграційної та паспортної роботи, протидії незаконній міграції.
2. МВС у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.
У межах своїх повноважень МВС організовує виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і вносить їх в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України.
3. Основними завданнями МВС є:
1) організація і координація діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення захисту прав і свобод людини та громадянина, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки;
2) участь у розробленні та реалізації державної політики щодо боротьби із злочинністю;
3) забезпечення запобігання злочинам, їх виявлення, припинення, розкриття і розслідування, розшуку осіб, які вчинили злочини; вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють учиненню правопорушень;
4) організація охорони та оборони особливо важливих державних об'єктів;
5) забезпечення реалізації державної політики щодо громадянства;
6) забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та в межах своїх повноважень міграційної роботи;
7) організація роботи, пов'язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху;
8) здійснення на договірних засадах охорони майна незалежно від форми власності.
4. МВС відповідно до покладених на нього завдань:
1) забезпечує реалізацію державної політики щодо боротьби із злочинністю;
2) визначає основні напрями діяльності підпорядкованих йому органів, підрозділів, підприємств, установ і організацій та механізм їх реалізації;
3) організовує роботу органів внутрішніх справ, пов'язану з охороною громадського порядку, запобіганням адміністративним правопорушенням, їх припиненням та забезпеченням провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на такі органи;
4) організовує здійснення органами внутрішніх справ профілактичних і оперативно-розшукових заходів щодо запобігання злочинам, їх виявлення, припинення і розкриття, провадження дізнання і досудового слідства у справах про злочини, розслідування яких законом покладено на такі органи;
5) здійснює у випадках, передбачених законодавством, спеціальні заходи щодо забезпечення безпеки працівників суду, органів прокуратури, внутрішніх справ, митних органів, органів державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, Антимонопольного комітету, їх близьких родичів, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві;
6) виявляє, розкриває і розслідує злочини, що мають міжрегіональний і транснаціональний характер, веде боротьбу з організованою злочинністю, зокрема наркобізнесом і злочинністю у галузі економіки;
7) забезпечує профілактику правопорушень, вносить центральним та місцевим органам виконавчої влади, підприємствам, установам і організаціям подання щодо усунення причин і умов, що сприяють учиненню правопорушень, організовує проведення серед населення роз'яснювальної роботи з питань охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю;
8) бере участь у проведенні наукових, кримінологічних і соціологічних досліджень, а також у розробленні за їх результатами проектів державних програм з охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю;
9) у межах своїх повноважень вживає заходів до запобігання дитячій безпритульності та правопорушенням серед дітей;
10) організовує і проводить розшук громадян у випадках, передбачених законодавством України та міжнародними договорами;
11) організовує інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, формує центральні довідково-інформаційні фонди, веде оперативно-пошуковий та криміналістичний обліки, складає у межах своїх повноважень державну статистичну звітність;
12) організовує проведення експертиз у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення, досліджень за матеріалами оперативно-розшукової діяльності; забезпечує в установленому порядку участь спеціалістів експертної служби у слідчих та інших процесуальних діях, організовує проведення на договірних засадах відповідних експертиз і досліджень на замовлення фізичних та юридичних осіб;
13) у межах своїх повноважень бере участь у здійсненні заходів, спрямованих на соціальну адаптацію осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі;
14) забезпечує відповідно до законодавства функціонування дозвільної системи;
15) у межах своїх повноважень забезпечує безпеку дорожнього руху, реєстрацію та облік автомототранспортних засобів;
16) забезпечує охорону та оборону особливо важливих державних об'єктів, проводить разом із заінтересованими державними органами роботу з підвищення надійності охорони таких об'єктів;
17) забезпечує охорону дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав на території України;
18) організовує на договірних засадах охорону майна незалежно від форми власності;
19) у межах своїх повноважень вирішує питання громадянства, проводить імміграційну роботу та веде боротьбу з незаконною міграцією, здійснює реєстрацію та облік фізичних осіб за місцем проживання (перебування), забезпечує видачу громадянам України, які постійно проживають на її території, паспортних документів, іноземцям та особам без громадянства - документів для в'їзду в Україну, перебування в ній та виїзду за межі України або постійного проживання на її території, а також веде контроль за додержанням правил паспортної системи;
20) у межах своїх повноважень організовує заходи щодо рятування людей, забезпечення їх безпеки, громадського порядку, охорони майна у разі стихійного лиха, аварій, пожеж, катастроф, а також щодо ліквідації їх наслідків;
21) забезпечує високу бойову і мобілізаційну готовність органів внутрішніх справ та внутрішніх військ; бере відповідно до законодавства участь у забезпеченні режиму воєнного або надзвичайного стану в разі його введення на території України або в її окремих місцевостях;
22) бере участь у розробленні проектів міжнародних договорів України з питань боротьби із злочинністю, забезпечує у межах своїх повноважень виконання укладених міжнародних договорів України; укладає згідно із законодавством з відповідними органами іноземних держав угоди про співробітництво у сфері боротьби із злочинністю та з інших питань, що належать до його компетенції;
23) здійснює кадрове забезпечення МВС, забезпечення додержання законності в діяльності осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців і працівників внутрішніх військ, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів у вищих навчальних закладах і наукових установах, що належать до сфери його управління; вносить Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо утворення, реорганізації та ліквідації вищих навчальних закладів МВС;
24) вживає відповідно до законодавства заходів до забезпечення правового і соціального захисту осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців і працівників внутрішніх військ, пенсіонерів із числа військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, членів їх сімей;
25) виконує відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності;
26) бере участь у формуванні науково-технічної політики у сфері діяльності органів внутрішніх справ; організовує і координує роботу з упровадження в практику досягнень науки і передового досвіду, забезпечує розроблення озброєння, спеціальних, технічних і криміналістичних засобів для органів внутрішніх справ та внутрішніх військ;
27) організовує і забезпечує функціонування відомчої мережі зв'язку;
28) забезпечує у випадках, передбачених законодавством, ліцензування окремих видів господарської діяльності;
29) організовує діяльність закладів охорони здоров'я, що належать до сфери його управління;
30) забезпечує реалізацію державної політики щодо державної таємниці, контроль за її збереженням у МВС;
31) виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.
5. МВС має право:
1) одержувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;
2) залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;
3) вимагати від керівників підприємств, установ і організацій пояснення за фактами порушення законодавства, контроль за додержанням якого належить до його компетенції, проводити перевірки за фактами порушення законодавства, контроль за додержанням якого належить до його компетенції, вимагати проведення інвентаризації і ревізії відповідної сфери фінансово-господарської діяльності;
4) скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції.
6. МВС здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління, управління МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління і відділи МВС на транспорті, районні, районні у містах, міські управління і відділи, а також внутрішні війська, підприємства, установи і організації, що належать до сфери його управління.
7. МВС взаємодіє під час виконання покладених на нього завдань з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, а також з відповідними органами іноземних держав та міжнародними організаціями.
8. МВС у межах своїх повноважень та відповідно до законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Нормативно-правові акти МВС підлягають реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
У випадках, передбачених законодавством, рішення МВС є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності, громадянами.
МВС видає у разі потреби спільні з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади акти.
9. МВС очолює Міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади в установленому порядку Верховна Рада України за поданням Прем'єр-міністра України.
Перші заступники і заступники Міністра призначаються на посаду і звільняються з посади в установленому порядку Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра.
10. Міністр:
1) здійснює керівництво МВС, несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Міністерство завдань і реалізацію державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, боротьби із злочинністю, виконання МВС своїх завдань і функцій;
2) координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до компетенції МВС;
3) визначає пріоритети та стратегічні напрями роботи МВС;
4) утворює, реорганізовує та ліквідовує військові частини внутрішніх військ, територіальні і на транспорті органи МВС в межах їх загальної чисельності, затвердженої законом;
5) подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України з питань, що належать до компетенції МВС, а також погоджує в установленому порядку проекти таких актів;
6) призначає в установленому порядку на посади і звільняє з посад начальників, головних управлінь, управлінь в областях, містах Києві та Севастополі, управлінь і відділів МВС на транспорті, керівників структурних підрозділів МВС, ректорів та проректорів вищих навчальних закладів МВС, начальників міських, районних, лінійних управлінь (відділів) внутрішніх справ;
7) вносить в установленому порядку Президентові України подання про призначення на посади та звільнення з посад вищого командування внутрішніх військ МВС;
8) вносить в установленому порядку Президентові України подання про присвоєння спеціальних звань вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, вищих військових звань військовослужбовцям внутрішніх військ та про відзначення державними нагородами працівників органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ;
9) приймає рішення про розподіл бюджетних коштів, головним розпорядником яких є МВС;
10) утворює, реорганізовує та ліквідовує служби, інспекції, агентства у складі міністерства, призначає на посаду та звільнення з посад їх керівників, затверджує положення про ці органи та чисельність їх працівників в межах граничної чисельності працівників МВС, погоджує структуру, штатний розпис і кошторис зазначених органів;
11) затверджує положення та статути про територіальні і на транспорті органи МВС, підприємства, установи і організації, що належать до сфери управління МВС;
12) веде переговори і підписує міжнародні договори України відповідно до наданих йому повноважень;
13) вносить пропозиції щодо заснування відзнак
14) здійснює інші повноваження, передбачені законами.
11. Для погодженого вирішення найважливіших питань, що належать до компетенції МВС, а також для визначення основних напрямів його діяльності в Міністерстві утворюється колегія.
До складу колегії входять Міністр (голова колегії), перші заступники, заступники Міністра, керівники служб, інспекцій, агентств, що діють у складі МВС, інші керівні працівники МВС, за згодою представники відповідних комітетів Верховної Ради України, інших державних органів, установ, громадських організацій, науковці, а також інші особи.
Положення про колегію та її персональний склад затверджує Міністр.
Рішення колегії проводяться в життя наказами МВС.
12. Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо основних напрямів діяльності органів внутрішніх справ, обговорення найважливіших програм та вирішення інших питань у МВС можуть утворюватися наукова рада, інші консультативні та дорадчі органи.
Склад цих органів та положення про них затверджує Міністр.
13. Гранична чисельність працівників центрального апарату МВС затверджується Кабінетом Міністрів України.
Структуру центрального апарату МВС за погодженням з Прем'єр-міністром України та положення про його структурні підрозділи затверджує Міністр.
Штатний розпис та кошторис центрального апарату МВС затверджує Міністр за погодженням з Мінфіном.
14. МВС є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту постанови Кабінету Міністрів України
«Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України»
1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту акта
Проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України» розроблено Міністерством внутрішніх справ з власної ініціативи у відповідності до Закону України „Про Кабінет Міністрів України”.
2. Мета і завдання прийняття проекту акта
Проект постанови розроблено з метою приведення положень про центральні органи виконавчої влади у відповідність до вимог Закону України „Про Кабінет Міністрів України”.
3. Загальна характеристика та основні положення проекту акта
Проектом постанови Кабінету Міністрів України передбачається визначити основні завдання, функції, права, загальну структуру, організаційні засади діяльності МВС та визнати такою, втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2006 року №1383 „Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України”, дію якої зупинено Указом Президента України від 31 жовтня 2006 року № 909 „Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2006 року № 1383”.
4. Стан нормативно-правової бази в даній сфері правового регулювання
На сьогоднішній день діє редакція Положення про Міністерство внутрішніх справ України затвердженого Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року № 1138.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України» не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта
Прийняття проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України» має забезпечити комплексний підхід до впорядкування системи МВС України і розроблення механізмів управління її структурними ланками, у зв’язку з чим очікується загальне підвищення результативності її функціонування, посилення впливу на стабілізацію та покращання криміногенної ситуації в державі.
-
___.______.2007
Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про органи внутрішніх справ України
Цей Закон визначає правові та організаційні засади діяльності органів внутрішніх справ України, їх завдання, функції, загальну структуру, систему кадрового, фінансового та ресурсного забезпечення, правового та соціального захисту працівників органів внутрішніх справ
РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Основні терміни
Наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
внутрішні справи – це сфера діяльності держави щодо регулювання суспільних відносин, пов’язаних із захистом життя, здоров’я, охороною прав та свобод людини і громадянина, забезпеченням громадського порядку та громадської безпеки, захистом власності, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, забезпеченням безпеки дорожнього руху, а також здійсненням міграційної політики та охорони державного кордону України;
органи внутрішніх справ України – це система правоохоронних органів, які здійснюють державне управління у сфері внутрішніх справ.
Стаття 2. Правова основа діяльності органів внутрішніх справ України
Правовою основою діяльності органів внутрішніх справ України є Конституція України, цей Закон та інші закони України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України.
Стаття 3. Основні принципи діяльності органів внутрішніх справ України
Діяльність органів внутрішніх справ України базується на таких основних принципах:
верховенства права;
дотримання прав і свобод людини та громадянина;
законності;
гуманізму;
гласності;
соціальної справедливості;
поєднання гласних та передбачених законодавством негласних форм і методів діяльності;
поєднання єдиноначальності та колегіальності;
взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, приватними особами при здійсненні покладених на них завдань;
відкритості для демократичного цивільного контролю;
позапартійності.
В органах внутрішніх справ України не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій. При виконанні службових обов’язків працівники органів внутрішніх справ України незалежні від впливу будь-яких політичних партій та громадських організацій.
Стаття 4. Основні завдання органів внутрішніх справ України
На органи внутрішніх справ України покладаються завдання щодо здійснення державної політики у сфері захисту життя, здоров’я, охорони прав та свобод людини і громадянина, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, захисту власності, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, а також здійснення міграційної політики та охорони державного кордону України.
Стаття 5. Основні функції органів внутрішніх справ України
Основними функціями органів внутрішніх справ України є:
захист життя, здоров’я, охорона прав та свобод людини і громадянина, захист власності, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань;
забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, безпеки дорожнього руху, а також виконання інших завдань, що вимагають постійної оперативної готовності та підвищеної мобільності;
запобігання правопорушенням та їх припинення;
виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх учинили;
виконання кримінальних покарань та адміністративних стягнень у межах повноважень, визначених законодавством;
конвоювання заарештованих і засуджених;
охорона учасників кримінального судочинства;
участь у наданні соціальної та правової допомоги в межах, установлених законодавством, приватним та посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям та об’єднанням громадян у реалізації їх законних прав та інтересів;
здійснення досудового слідства та дізнання в кримінальних справах;
охорона державного кордону України, а також виключної (морської) економічної зони України;
реалізація державної політики з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.
Заборонено залучати органи внутрішніх справ України до виконання функцій, не покладених на них законом.
Ніхто не може втручатися в службову діяльність органів внутрішніх справ України, крім визначених законом державних органів та посадових осіб.
Стаття 6. Діяльність органів внутрішніх справ України та права людини
Органи внутрішніх справ виконують свої завдання неупереджено, відповідно до чинного законодавства. Ніякі виняткові обставини або вказівки не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності органів внутрішніх справ. Для забезпечення громадського порядку працівники органів внутрішніх справ зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.
Працівники органів внутрішніх справ поважають гідність особи і виявляють до неї гуманне ставлення, захищають права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. При звертанні до особи працівник органів внутрішніх справ зобов'язаний назвати своє прізвище, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення.
Працівники органів внутрішніх справ у межах чинного законодавства проводять заходи, тимчасово обмежують права та свободи людини і громадянина, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на них обов'язки, й зобов'язані дати їм пояснення з цього приводу.
Працівники органів внутрішніх справ:
забезпечують затриманим та заарештованим (узятим під варту) особам з моменту затримання або арешту (узяття під варту) право захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, реалізацію інших прав затриманих і заарештованих (узятих під варту) осіб;
негайно, але не пізніше ніж через дві години після затримання або арешту (узяття під варту) осіб повідомляють про їх місцеперебування родичам та в разі заявлення усної або письмової вимоги – захисникові, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання;
за рахунок бюджетних коштів забезпечують харчування затриманих осіб три рази на добу за єдиними нормами, установленими Кабінетом Міністрів України;
при необхідності вживають заходів щодо негайного надання медичної та іншої допомоги затриманим та заарештованим (узятим під варту) особам.
У разі заявлення затриманими або заарештованими (узятими під варту) особами усної або письмової вимоги про залучення захисника працівники органів внутрішніх справ не мають права вимагати від них надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника.
Про заявлення вимоги щодо залучення захисника або відмови в залученні захисника в протоколі затримання або постанові про арешт (узяття під варту) робиться відповідний запис, який закріплюється підписом затриманої або заарештованої (узятої під варту) особи.
Особам при затриманні або арешті (узятті під варту) працівниками органів внутрішніх справ:
повідомляються підстави та мотиви такого затримання або арешту (узяття під варту), роз'яснюється право оскаржувати їх у суді;
надаються усно пояснення частини першої статті 63 Конституції України, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно в друкованому вигляді – роз'яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих або заарештованих (узятих під варту), установлених законами, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (узяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;
забезпечується можливість з моменту затримання або арешту (узяття під варту) захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.
У разі невиконання працівниками органів внутрішніх справ вимог, установлених цією статтею, особа, права якої були порушені, та/або її представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із заявою про відшкодування шкоди в установленому законом порядку.
Дії працівників органів внутрішніх справ України можуть бути оскаржені в установленому порядку до вищого органу, суду або прокуратури чи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Стаття 7. Символіка органів внутрішніх справ України
Органи внутрішніх справ України мають емблеми, прапори та штандарт Міністра внутрішніх справ України.
Символіка органів внутрішніх справ України та порядок її використання визначаються Президентом України.
Стаття 8. Взаємовідносини органів внутрішніх справ України з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями
Взаємовідносини органів внутрішніх справ України з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями будуються на підставі міждержавних, міжурядових та міжвідомчих угод, а також угод між Міністерством внутрішніх справ України і цими органами та організаціями відповідно до законодавства.
Стаття 9. Залучення інших осіб до виконання завдань органів внутрішніх справ України
До боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку і державного кордону, забезпечення громадської безпеки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть залучатися працівники кримінально-виконавчої системи, військовослужбовці Збройних Сил України, інших військових формувань, створених відповідно до законодавства. У таких випадках на них поширюються права та обов’язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність органів внутрішніх справ України.
Ці ж права, обов’язки, відповідальність та гарантії правового і соціального захисту поширюються також на державних службовців та інших працівників органів внутрішніх справ України, які не мають спеціальних звань і до службових обов’язків яких не входить виконання завдань з охорони громадського порядку, громадської безпеки і які добровільно беруть участь в охороні громадського порядку, громадської безпеки.
До участі в охороні громадського порядку і державного кордону, діяльності органів внутрішніх справ України щодо запобігання адміністративним правопорушенням і злочинам та їх припинення, захисту життя і здоров’я людей, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань можуть залучатися громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону. Їх права, обов’язки, відповідальність та гарантії правового і соціального захисту визначаються законом.
РОЗДІЛ II
ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ
ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Стаття 10. Загальна структура органів внутрішніх справ України
Органи внутрішніх справ України становлять єдину систему правоохоронних органів, до якої входять:
Національна міліція;
Служба досудового слідства;
Державна прикордонна служба;
Державна міграційна служба;
Національна гвардія.
Допоміжні та забезпечуючі служби, заклади освіти, охорони здоров’я, підприємства, установи та організації необхідні для функціонування діяльності органів внутрішніх справ.
Стаття 11. Національна міліція
Національна міліція здійснює завдання щодо охорони прав і свобод людини і громадянина, протидії злочинності, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, захисту власності, забезпеченням безпеки дорожнього руху.
Національна міліція складається з кримінальної міліції, міліції громадської безпеки (місцевої міліції).
Правові основи організації та діяльності Національної міліції, функції та повноваження визначаються законом.
Стаття 12. Служба досудового слідства
Служба досудового слідства здійснює провадження досудового слідства та запобігання злочинам.
Правові основи організації та діяльності Служби досудового слідства, її функції та повноваження визначаються законом.
Стаття 13. Державна прикордонна служба
На Державну прикордонну службу покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби, функції та повноваження визначаються законом.
Стаття 14. Державна міграційна служба
Державна міграційна служба в межах своєї компетенції бере участь у здійсненні заходів з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.
Правові основи організації та діяльності Державної міграційної служби, функції та повноваження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 15. Національна гвардія
Національна гвардія є військовим формуванням, на яке покладається забезпечення громадської безпеки та громадського порядку в державі, а також виконання інших завдань, що вимагають постійної оперативної готовності та підвищеної мобільності.
Правові основи організації та діяльності Національної гвардії МВС України, її функції та повноваження визначаються законом.
Стаття 16. Міністерство внутрішніх справ України
Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері охорони прав та свобод людини і громадянина, протидії злочинності, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, захисту власності, забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснення міграційної політики та охорони державного кордону України, а також інших напрямків діяльності, які входять до компетенції Міністерства внутрішніх справ України.
Міністерство внутрішніх справ України здійснює управління органами внутрішніх справ України, прогнозує, координує і контролює їх діяльність, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до компетенції органів внутрішніх справ України, розробляє пропозиції, спрямовані на його вдосконалення, у встановленому порядку вносить їх на розгляд Президента України та Кабінету Міністрів України.
Міністерство внутрішніх справ України очолює Міністр, який призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України та за посадою є членом Кабінету Міністрів України. Міністр внутрішніх справ України несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України за виконання завдань, покладених на органи внутрішніх справ України.
Положення про Міністерство внутрішніх справ України затверджується Кабінетом Міністрів України.
РОЗДІЛ ІІІ
ОБОВ'ЯЗКИ І ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Стаття 17. Основні обов’язки органів внутрішніх справ України
На органи внутрішніх справ України відповідно до визначених завдань покладаються основні обов’язки:
1) забезпечувати громадський порядок і громадську безпеку;
2) виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини; розшукувати злочинців та інших осіб у випадках, передбачених законодавством;
3) провадити досудове слідство та дізнання в межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством;
4) виконувати в межах своєї компетенції кримінальні покарання та адміністративні стягнення;
5) забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху;
6) контролювати порядок придбання, зберігання, носіння та перевезення предметів і речовин, щодо зберігання і використання яких установлено спеціальні правила, а також порядок відкриття та функціонування об'єктів, де вони використовуються;
7) забезпечувати охорону та захист державного кордону України, а також закордонних дипломатичних установ України; здійснювати в установленому порядку прикордонний контроль і пропуск через державний кордон України;
8) забезпечувати виконання законодавства з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб;
9) охороняти на договірних засадах майно приватних та юридичних осіб, державне майно, а також майно іноземних держав та міжнародних організацій.
На органи внутрішніх справ відповідно до закону можуть покладатися й інші обов’язки.
Працівник органів внутрішніх справ України на території України незалежно від посади, яку він обіймає, місця знаходження і часу в разі звернення до нього приватних або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів щодо попередження і припинення правопорушень, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ органів внутрішніх справ.
Стаття 18. Основні повноваження органів внутрішніх справ України
Для виконання покладених на органи внутрішніх справ України обов'язків їм надаються основні повноваження:
1) вимагати від осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень органів внутрішніх справ, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу;
2) перевіряти в приватних осіб при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на органи внутрішніх справ;
3) входити безперешкодно в будь-який час доби:
а) на територію і в приміщення підприємств, установ та організацій, у тому числі митниці, оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, крім випадків, визначених чинним законодавством;
б) на земельні ділянки, у житлові та інші приміщення, що належать приватним особам, у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців.
У разі опору, учинення протидії працівник органів внутрішніх справ може вжити заходів до їх подолання, передбачених цим Законом;
4) перебувати на земельних ділянках, у житлових та інших приміщеннях, що належать приватним особам, за їхньою згодою, а також на території і в приміщеннях підприємств, установ та організацій з повідомленням про це адміністрації з метою забезпечення безпеки окремих осіб, громадської безпеки, запобігання злочину, виявлення і затримання осіб, які його вчинили;
5) вносити відповідним державним органам, об'єднанням громадян або службовим особам, підприємствам, установам, організаціям обов'язкові до розгляду подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють учиненню правопорушень;
6) вимагати від керівників підприємств, установ та організацій пояснення за фактами порушення законодавства, перевірка додержання якого належить до компетенції органів внутрішніх справ;
7) на добровільній основі залучати осіб до участі в охороні правопорядку та боротьбі зі злочинністю; заохочувати їх згідно з порядком, який встановлюється Кабінетом Міністрів України;
8) застосовувати заходи фізичного впливу, зберігати, носити та застосовувати спеціальні засоби та вогнепальну зброю.
Для виконання покладених на органи внутрішніх справ України обов'язків їм надаються інші повноваження, передбачені законодавством.
Стаття 19. Умови та межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї
Працівники органів внутрішніх справ мають право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбаченому цим Законом.
Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх застосування, якщо дозволяють обставини. Без попередження заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальна зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю людей чи працівників органів внутрішніх справ.
Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків учинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, або збройного нападу чи збройного опору.
У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати межі, необхідної для виконання покладених на органи внутрішніх справ обов'язків, і мають зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших осіб. При завданні шкоди органи внутрішніх справ негайно забезпечують надання необхідної допомоги потерпілим.
Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів працівник органів внутрішніх справ рапортом доводить до відома безпосереднього начальника.
Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізичного впливу і спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування вогнепальної зброї працівник органів внутрішніх справ зобов'язаний негайно і письмово повідомити своєму начальникові для подальшого інформування прокурора.
Перевищення повноважень щодо застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Стаття 20. Застосування заходів фізичного впливу
Працівники органів внутрішніх справ мають право застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам працівників органів внутрішніх справ, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов'язків.
Стаття 21. Застосування спеціальних засобів
Працівники органів внутрішніх справ мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у таких випадках:
1) для захисту людей і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;
2) для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;
3) для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби незалежно від їх належності або їх звільнення в разі захоплення;
4) для затримання і доставлення до органів внутрішніх справ або іншого службового приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, узятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам органів внутрішніх справ або якщо є підстави вважати, що вони можуть учинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;
5) для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя або здоров'я людей;
6) для припинення опору працівникові органів внутрішніх справ та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки з охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю;
7) для звільнення заручників.
Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення та особи правопорушника.
Повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком Міністерства охорони здоров'я України і Генеральної прокуратури України та публікуються в засобах масової інформації.
Стаття 22. Застосування вогнепальної зброї
Працівники органів внутрішніх справ як крайній захід мають право застосовувати вогнепальну зброю в таких випадках:
1) для захисту людей від нападу, що загрожує їх життю або здоров'ю, а також звільнення заручників;
2) для відбиття нападу на працівника органів внутрішніх справ або членів його сім'ї, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека;
3) для відбиття нападу на охоронювані об'єкти, конвої, житлові приміщення приватних осіб, приміщення державних і громадських підприємств, установ та організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;
4) для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти;
5) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю працівника органів внутрішніх справ;
6) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю людей або працівника органів внутрішніх справ.
Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.
Працівники органів внутрішніх справ мають право використовувати вогнепальну зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю чи здоров'ю людей або працівника органів внутрішніх справ.
Стаття 23. Гарантії особистої безпеки озброєного працівника органів внутрішніх справ
Працівник органів внутрішніх справ має право оголити вогнепальну зброю і привести її в готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для її застосування. При затриманні злочинців чи правопорушників або осіб, запідозрених у вчиненні злочинів чи правопорушень, а також при перевірці документів у підозрілих осіб працівник органів внутрішніх справ може привести в готовність вогнепальну зброю, що є попередженням про можливість її застосування.
Спроба особи, яка затримується працівником органів внутрішніх справ із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутись до вогнепальної зброї дають йому право застосувати вогнепальну зброю.
РОЗДІЛ ІV
ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Стаття 24. Персонал органів внутрішніх справ України
Персонал органів внутрішніх справ складається з працівників органів внутрішніх справ, а також державних службовців та інших працівників, які не мають спеціальних та військових звань.
Працівниками органів внутрішніх справ є особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яким присвоєно спеціальне звання, та військовослужбовці.
Порядок проходження служби військовослужбовцями здійснюється відповідно до цього Закону та законів України, які визначають правовий статус Державної прикордонної служби та Національної гвардії.
Порядок проходження служби державними службовцями здійснюється відповідно до цього Закону та Закону України “Про державну службу”.
Трудові відносини працівників, які не мають спеціальних та військових звань, регулюються законодавством про працю та укладеними трудовими контрактами.
Працівники органів внутрішніх справ мають формений одяг, який видається безоплатно. Зразки форменого одягу, норми забезпечення та строки його носіння затверджуються Кабінетом Міністрів України, а правила носіння – Міністром внутрішніх справ України.
Працівникам органів внутрішніх справ України видаються відповідні службові посвідчення, а також відповідні знаки (жетони).
Використання спеціальних звань, відзнак, форменого одягу, службових чи спеціальних посвідчень, знаків (жетонів) особою, яка не належить до персоналу органів внутрішніх справ України, тягне за собою відповідальність, передбачену Законом.
На військовослужбовців при виконанні завдань, покладених на органи внутрішніх справ України, розповсюджується дія статей 20-23, 26, 27, 29-31, 34-39 цього Закону України, якщо інше не передбачено законами.
Стаття 25. Служба в органах внутрішніх справ України
Служба в органах внутрішніх справ України є державною службою правоохоронного характеру. Час проходження служби в органах внутрішніх справ України зараховується до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Стаття 26. Прийняття на службу до органів внутрішніх справ України
Порядок прийняття на службу до органів внутрішніх справ України визначається цим Законом, іншими законодавчими актами України, Положенням про проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України та нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України.
Особи, які приймаються на службу до органів внутрішніх справ України, підлягають спеціальній перевірці.
На службу до органів внутрішніх справ України на посади працівників органів внутрішніх справ на конкурсній, добровільній та контрактній основі приймаються громадяни України, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров’я виконувати покладені на органи внутрішніх справ України завдання і які досягли віку 18 років.
До вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України можуть прийматися громадяни, яким станом на 31 грудня року вступу до навчального закладу має виповнитися 17 років.
При прийнятті на службу кандидатам, за винятком осіб, зазначених у частині четвертій цієї статті, може встановлюватися випробування, тривалість якого не перевищує шести місяців.
Стаття 27. Обмеження в прийнятті та перебуванні на службі в органах внутрішніх справ України
Не можуть бути прийняті на службу та перебувати на службі в органах внутрішніх справ України громадяни, які: раніше засуджувалися за вчинення злочину; визнані за рішенням суду недієздатними або обмежено дієздатними; не відповідають вимогам, установленим у статті 26 цього Закону; притягувалися до кримінальної відповідальності і щодо яких кримінальні справи були закриті на підставі пунктів 4-11 частини першої статті 6, статей 7-10, 11-1 Кримінально-процесуального кодексу України; які притягувалися до адміністративної відповідальності за корупційні діяння; відмовилися від проведення спеціальної перевірки та оформлення допуску до відомостей, які становлять державну таємницю; не пройшли випробування.
Стаття 28. Присяга працівників органів внутрішніх справ України
Особи, яким вперше присвоюється спеціальне звання працівників органів внутрішніх справ України, приймають Присягу такого змісту:
«Я, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, приймаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим Українському народові, суворо дотримуватися Конституції та законодавства України, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю.
Я присягаюсь з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов’язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ України.
Клянуся мужньо і рішуче боротися зі злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров’я, права і свободи людей, конституційний лад і громадський порядок.
Якщо ж я порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону».
Процедура прийняття Присяги визначається Міністром внутрішніх справ України.
Стаття 29. Проходження служби працівниками органів внутрішніх справ України
Порядок та умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ України регламентуються цим Законом, Положенням про проходження служби, яке затверджується Законом, а також нормативно-правовими актами, що регламентують проходження військової служби військовослужбовцями Державної прикордонної служби.
Працівники органів внутрішніх справ України, у тому числі курсанти і слухачі, які перебувають на військовому обліку, на час служби знімаються з військового обліку із залишенням у кадрах Міністерства внутрішніх справ України.
Для виконання роботи, пов’язаної зі здійсненням правоохоронної діяльності, працівники органів внутрішніх справ України можуть бути відрядженими до інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, у тому числі міжнародних організацій із залишенням у кадрах Міністерства внутрішніх справ України в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
Працівники органів внутрішніх справ України, які обрані народними депутатами України або депутатами місцевих рад, відряджаються на постійну роботу до відповідної ради із залишенням у кадрах Міністерства внутрішніх справ України. Після закінчення постійної роботи в раді або припинення повноважень раніше цього строку депутат за його бажанням направляється в розпорядження Міністерства внутрішніх справ України з правом зайняття попередньої або за його згодою іншої рівноцінної посади.
Особам, які проходять службу в органах внутрішніх справ України, забороняється організовувати страйки або брати в них участь.
Підстави дисциплінарної відповідальності та порядок накладання дисциплінарних стягнень визначаються згідно із законом.
Для працівників органів внутрішніх справ України встановлюється 40-годинний робочий тиждень, на них поширюється дія норм трудового законодавства, за винятками, передбаченими законом.
Особа, старшого і вищого начальницького складу подає за місцем служби відомості про власні доходи та зобов'язання фінансового характеру, у тому числі й за кордоном. Особа вищого начальницького складу повинна подати також відомості про належне їй нерухоме та цінне рухоме майно, вклади в банках і цінні папери.
Зазначені відомості подаються особами старшого і вищого начальницького складу щорічно. Порядок подання, зберігання і використання цих відомостей встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 30. Підготовка фахівців для органів внутрішніх справ України
Підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації фахівців для органів внутрішніх справ України здійснюється відповідно до Закону України «Про вищу освіту» та інших законодавчих актів. Особи, які призначаються на посади працівників органів внутрішніх справ України, в обов’язковому порядку проходять спеціальне професійне навчання або перепідготовку.
Особи чоловічої статі, яким була надана відстрочка від призову на строкову військову службу у зв’язку з навчанням у навчальних закладах органів внутрішніх справ України, після їх закінчення та призначення на посади працівників органів внутрішніх справ України звільняються від призову на строкову військову службу. Особи, які виявили небажання з особистих мотивів продовжувати навчання або були відраховані в період навчання, підлягають призову на строкову службу відповідно до чинного законодавства.
Стаття 31. Просування по службі працівників органів внутрішніх справ України
Посади, що підлягають заміщенню працівниками органів внутрішніх справ України, і відповідні їм спеціальні звання визначаються переліками, що затверджуються Міністром внутрішніх справ України. Перелік посад, що заміщуються особами вищого начальницького складу, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України.
На посади Міністра внутрішніх справ України, його перших заступників та заступників можуть призначатися працівники міліції, працівники досудового слідства, військовослужбовці та інші особи відповідно до чинного законодавства.
Працівників органів внутрішніх справ призначають на конкурсній основі на штатні вакантні посади прямі начальники наказами по особовому складу відповідно до номенклатури посад, яка визначається і затверджується Міністром внутрішніх справ України.
Стаття 32. Спеціальні звання працівників органів внутрішніх справ України
Працівникам органів внутрішніх справ України присвоюються такі спеціальні звання:
Рядовий склад |
Рядовий міліції |
рядовий юстиції |
рядовий внутрішньої служби |
|
Молодший начальницький склад |
молодший сержант міліції |
молодший сержант юстиції |
молодший сержант внутрішньої служби |
Сержант міліції |
сержант юстиції |
сержант внутрішньої служби |
Старший сержант міліції |
старший сержант юстиції |
старший сержант внутрішньої служби |
старшина міліції |
старшина юстиції |
старшина внутрішньої служби |
прапорщик міліції |
прапорщик юстиції |
прапорщик внутрішньої служби |
старший прапорщик міліції |
старший прапорщик юстиції |
старший прапорщик внутрішньої служби |
|
Середній начальницький склад |
молодший лейтенант міліції |
молодший лейтенант юстиції |
молодший лейтенант внутрішньої служби |
лейтенант міліції |
лейтенант юстиції |
лейтенант внутрішньої служби |
старший лейтенант міліції |
старший лейтенант юстиції |
старший лейтенант внутрішньої служби |
капітан міліції |
капітан юстиції |
капітан внутрішньої служби |
|
Старший начальницький склад |
майор міліції |
майор юстиції |
майор внутрішньої служби |
підполковник міліції |
підполковник юстиції |
підполковник внутрішньої служби |
полковник міліції |
полковник юстиції |
полковник внутрішньої служби |
|
Вищий начальницький склад |
генерал-майор міліції |
генерал-майор юстиції |
генерал-майор внутрішньої служби |
генерал-лейтенант міліції |
генерал-лейтенант юстиції |
генерал-лейтенант внутрішньої служби |
генерал-полковник міліції |
генерал-полковник юстиції |
генерал-полковник внутрішньої служби |
генерал міліції України |
генерал юстиції України |
генерал внутрішньої служби України |
|
Спеціальне звання начальницького складу органів внутрішніх справ України є довічним. До спеціальних звань осіб начальницького складу, які звільнені зі служби за віком та за станом здоров’я, додаються слова «у відставці».
Порядок присвоєння спеціальних звань визначається Положенням про проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України.
Стаття 33. Граничний вік перебування на службі працівників органів внутрішніх справ України
Граничний вік перебування на службі працівників органів внутрішніх справ України становить:
1) для осіб рядового, молодшого, середнього і старшого начальницького складу, за винятком підполковників та полковників, – до 45 років;
2) для підполковників – до 50 років;
3) для полковників – до 55 років;
4) для генерал-майорів, генерал-лейтенантів, генерал-полковників – до 60 років;
5) для генералів міліції України, генералів юстиції України, генералів внутрішньої служби України – до 65 років.
У разі необхідності особи рядового і начальницького складу, що мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на посаді, яку вони обіймають, за їх бажанням можуть бути залишені на службі на термін до 5 років начальниками, яким надано право призначати їх на посаду.
У виняткових випадках Міністром внутрішніх справ України строк служби може бути продовжено повторно до 5 років, а особам начальницького складу, які мають науковий ступінь або вчене звання, – до 10 років.
РОЗДІЛ V
ПРАВОВИЙ I СОЦIАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ
ОРГАНIВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Стаття 34. Оплата праці працівників органів внутрішніх справ України
Умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України визначаються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування кадрів органів і підрозділів внутрішніх справ України на конкурсній основі, ураховувати характер і умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності та компенсувати їх фізичні й інтелектуальні затрати.
За роботу в нічний час, у вихідні і святкові дні, а також за роботу понад установлену законодавством тривалість робочого часу особам рядового і начальницького складу оплата праці провадиться відповідно до вимог законодавства.
Стаття 35. Правовий статус працівників органів внутрішніх справ України
Працівник органів внутрішніх справ України є представником державної влади. Законні вимоги працівників органів внутрішніх справ України є обов’язковими для виконання приватними та посадовими особами. Працівник органів внутрішніх справ України при виконанні покладених на нього обов’язків керується чинним законодавством, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому та прямому начальникам.
Стаття 36. Правовий захист працівників органів внутрішніх справ України
Працівники органів внутрішніх справ України перебувають під захистом закону.
Законом гарантується захист життя, здоров’я, честі, гідності, майна працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей від злочинних посягань та інших протиправних дій. Образа працівника органів внутрішніх справ України, опір, погроза, насильство та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на нього завдань, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.
Правопорушення щодо пенсіонера органів внутрішніх справ України, членів його сім’ї, учинені у зв’язку з його попередньою службовою діяльністю, а також щодо особи, яка сприяє органам внутрішніх справ України в охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю, та членів її сім’ї тягнуть за собою відповідальність відповідно до закону.
Працівник органів внутрішніх справ України має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення посадових осіб органів внутрішніх справ України, якщо вважає, що ці рішення принижують його гідність і порушують особисті права. Звільнення працівника органів внутрішніх справ України зі служби у зв’язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили. У разі затримання працівника органів внутрішніх справ України за підозрою у вчиненні злочину або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його тримають у призначених для цього установах окремо від інших осіб або на гарнізонній гауптвахті.
Для захисту своїх законних професійних, соціальних та економічних прав та інтересів працівники органів внутрішніх справ України можуть створювати професійні спілки.
Стаття 37. Компенсаційна виплата в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання або інвалідності особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України
У разі загибелі або смерті внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), одержаних при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю, чи внаслідок припинення протиправних дій членам сім’ї або утриманцям виплачується грошова компенсація в розмірі десятирічного грошового утримання за останньою штатною посадою на час настання загибелі (смерті).
Членам сім’ї цих осіб або їх утриманцям призначається пенсія по втраті годувальника на умовах, визначених Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“, але розмір пенсії на кожного утриманця не повинен становити менше розміру посадового окладу.
У разі отримання інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, одержаних при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю, захворювання, одержаного при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробовувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами, чи внаслідок припинення протиправних дій виплачується грошова компенсація в розмірі:
інвалідам I групи – семирічного грошового утримання за останньою штатною посадою на час настання події;
інвалідам II групи – чотирирічного грошового утримання за останньою штатною посадою на час настання події;
інвалідам III групи – трирічного грошового утримання за останньою штатною посадою на час настання події.
У разі загибелі або смерті в період проходження служби виплачується грошова компенсація в розмірах, визначених законодавством.
У разі отримання захворювання (інвалідності), що настало в період проходження служби або не пізніше ніж через 3 місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, виплачується грошова компенсація у відсотках залежно від ступеня втрати працездатності в розмірах, визначених законодавством.
За сім'єю загиблого зберігається право на одержання житлової площі. Їй надається позачергово житлова площа протягом трьох місяців з дня загибелі.
За дітьми особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, яка загинула або померла у зв'язку з виконанням службових обов'язків, до досягнення ними повноліття, а також за непрацездатними членами сім'ї, які перебували на її утриманні, зберігається право на пільги з оплати житла, комунальних послуг, палива.
Збитки, завдані майну особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України чи її близьким родичам у зв’язку з виконанням нею службових обов’язків, компенсуються в установленому законом порядку в повному обсязі за рахунок коштів відповідного бюджету.
Стаття 38. Соціальне забезпечення працівників органів внутрішніх справ України
Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, відповідні центральні органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації забезпечують осіб, прийнятих на службу до органів внутрішніх справ України, житловою площею у вигляді окремої квартири або будинку за встановленими законодавством нормами в позачерговому порядку, а дільничних інспекторів міліції – протягом шести місяців з дня призначення на посаду.
Органи внутрішніх справ України можуть мати службовий житловий фонд. До одержання постійного житлового приміщення працівникам органів внутрішніх справ України надаються службові житлові приміщення. У разі відсутності такого житла орган внутрішніх справ України тимчасово орендує житло для забезпечення ним працівника органів внутрішніх справ та його сім’ї. Порядок компенсації за найом та піднайом житлового приміщення визначається Кабінетом Міністрів України. Працівники органів внутрішніх справ України, які не мають житлового приміщення для постійного проживання або потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання безпроцентних кредитів на індивідуальне та кооперативне житлове будівництво або придбання індивідуального житлового будинку на строк до 20 років з погашенням за рахунок коштів органів внутрішніх справ України, місцевих бюджетів, відповідних центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій: для тих, хто прослужив більше 10 років – 35 відсотків, 15 років – 50 відсотків, більше 20 років – 75 відсотків, більше 25 років – 100 відсотків наданої установами банків позики.
Працівникам органів внутрішніх справ України та членам їх сімей, які проживають з ними, надається 50-вiдсоткова знижка з оплати житлової площі, усіх комунальних послуг, електроенергії, а також палива. Дільничні інспектори міліції, які живуть та працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, і члени їх сімей, що проживають з ними, забезпечуються безкоштовно місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування житлом (незалежно від форми власності) з опаленням та електроенергією за встановленими нормами.
Працівники органів внутрішніх справ України мають право придбавати в місцевих державних адміністраціях та органах місцевого самоврядування на пільгових умовах житло зі знижкою 50 відсотків від його вартості. У разі загибелі працівника органів внутрішніх справ України при виконанні службових обов’язків його сім’ї протягом трьох місяців з дня загибелі безкоштовно надається місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування позачергово житлова площа в приватну власність. За дітьми працівника органів внутрішніх справ України, який загинув або помер у зв’язку з виконанням службових обов’язків, до досягнення ними повноліття або до закінчення їх навчання, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку, а також за непрацездатними членами сім’ї, які перебували на його утриманні, зберігається право на пільги з оплати житла, комунальних послуг, електроенергії та палива.
Працівникам органів внутрішніх справ України надаються безкоштовно земельні ділянки для особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. Зазначеним особам та членам їх сімей надаються пільги зі сплати земельного податку. За працівниками органів внутрішніх справ України, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, та членами їх сімей, що проживають разом з ними, зберігається право на пільгові одержання чи придбання житла, його оплату та оплату за комунальні послуги, електроенергію і паливо відповідно до цього Закону.
Місця в дитячих дошкільних закладах дітям працівників органів внутрішніх справ України надаються протягом місяця з дня подання заяви.
Видатки на соціальне забезпечення працівників органів внутрішніх справ щорічно передбачаються в Державному бюджеті України.
Пенсійне забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ здійснюється Міністерством внутрішніх справ України.
Стаття 39. Охорона здоров’я працівників органів внутрішніх справ України
Працівникам органів внутрішніх справ України і членам їх сімей гарантується безоплатно медичне обслуговування (у тому числі безкоштовне забезпечення ліками під час стаціонарного лікування) у медичних закладах Міністерства внутрішніх справ України. У разі відсутності за місцем служби чи проживання працівників органів внутрішніх справ України медичних закладів системи Міністерства внутрішніх справ України медична допомога надається їм безперешкодно та безкоштовно в державних та комунальних закладах охорони здоров’я незалежно від їх відомчої належності. Витрати на лікування працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей (дружини, чоловіка, дітей віком до 18 років, а в разі їх навчання в закладах освіти – до 23 років) у лікувальних закладах, які працюють на засадах госпрозрахунку, у разі необхідності за медичними показаннями провадяться за рахунок Міністерства внутрішніх справ України.
Працівники органів внутрішніх справ України та члени їх сімей мають право на санаторно-курортне лікування у відповідних медично-реабілітаційних закладах Міністерства внутрішніх справ України на пільгових умовах. У разі неможливості надання їм санітарно-курортного лікування в медично-реабілітаційних закладах Міністерства внутрішніх справ України путівки для них можуть бути придбані в інших санаторно-курортних установах на відповідних умовах за рахунок Міністерства внутрішніх справ України.
РОЗДІЛ VІ
ФIНАНСУВАННЯ I МАТЕРIАЛЬНО-ТЕХНIЧНЕ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНIВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Стаття 40. Фінансування органів внутрішніх справ України
Фінансування органів внутрішніх справ України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених чинним законодавством.
Стаття 41. Матерiально-технiчне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України
Матерiально-технiчне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України здійснюється Міністерством внутрішніх справ України через державне оборонне замовлення та закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяють органам внутрішніх справ України у розв’язанні житлових та інших соціально-побутових проблем, забезпеченні транспортними засобами і зв’язком. Органи внутрішніх справ України звільняються від передачі місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування частини житла, побудованого за рахунок цільових державних капітальних вкладень та інших коштів. Житло державного житлового фонду, що звільняється працівниками органів внутрішніх справ України, передається в установленому порядку їх відповідним органам для повторного заселення.
Органи внутрішніх справ України мають службові приміщення та інші споруди, об’єкти охорони здоров’я, навчального, науково-дослідного, господарського та соціально-культурного призначення, службовий житловий фонд.
Майно, закріплене за Міністерством внутрішніх справ України, органами внутрішніх справ України, їх навчальними закладами, організаціями, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.
Стаття 42. Господарська діяльність органів внутрішніх справ України
Органи внутрішніх справ України можуть здійснювати господарську діяльність відповідно до чинного законодавства.
РОЗДІЛ VII
КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНIВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Стаття 43. Контроль і нагляд за діяльністю органів внутрішніх справ України
Контроль за діяльністю органів внутрішніх справ України здійснюють Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністр внутрішніх справ України і в межах своєї компетенції – органи місцевого самоврядування.
Здійснюючи контроль за роботою органів внутрішніх справ України, указані в частині першій органи не втручаються в їх оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та адміністративну діяльність.
Громадський контроль за діяльністю органів внутрішніх справ України здійснюють відповідно до законодавства громадяни України, громадські організації, утворювані відповідно до Конституції України, та засоби масової інформації щодо захисту прав і свобод людей та задоволення їхніх політичних, економічних, соціальних, культурних інтересів.
Нагляд за додержанням законності в діяльності органів внутрішніх справ України здійснюють Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори.
Стаття 44. Відповідальність працівників органів внутрішніх справ України
Працівники органів внутрішніх справ України в межах повноважень, наданих законодавством України, самостійно приймають рішення і несуть за свої протиправні дії або бездіяльність відповідальність згідно із законом.
Працівники органів внутрішніх справ України, які виконують свої обов’язки відповідно до наданих законодавством повноважень та в межах закону, не несуть відповідальності за завдані збитки. Такі збитки відшкодовуються за рахунок держави.
РОЗДІЛ VIII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з _____________.
2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність до цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;
відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про органи внутрішніх справ України»
1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту акта
Проект Закону України «Про органи внутрішніх справ України» розроблено Міністерством внутрішніх справ України за власною ініціативою.
2. Мета і завдання прийняття проекту акта
Проект Закону розроблено з метою розбудови демократичної правової держави, підвищення ефективності діяльності МВС України, ефективного забезпечення конституційних прав і свобод громадян, їх особистої безпеки, законності і правопорядку.
Проектом Закону передбачається на основі наукового аналізу особливостей здійснення державної влади в галузі внутрішніх справ визначити правові та організаційні засади діяльності органів внутрішніх справ України, їх завдання, функції, загальну структуру, систему кадрового, фінансового та матеріально-технічного забезпечення з метою створення умов для максимальної ефективності їх функціонування.
3. Загальна характеристика та основні положення проекту акта
Проектом Закону визначаються правові та організаційні засади діяльності органів внутрішніх справ України, їх завдання, функції, загальна структура, система кадрового, фінансового та матеріально-технічного забезпечення.
Основні положення Закону відображають сучасні погляди на поняття галузі внутрішніх справ держави, органів внутрішніх справ, принципи їх діяльності, завдання та функції, загальну структуру, особливості проходження служби в органах внутрішніх справ, правового i соціального захисту осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх фінансування, ресурсного та іншого забезпечення.
4. Стан нормативно-правової бази в даній сфері правового регулювання
На сьогоднішній день питання діяльності органів внутрішніх справ України регламентуються законами України «Про міліцію», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» та іншими нормативно-правовими актами.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація Закону України «Про органи внутрішніх справ України» буде здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта
Прийняття проекту Закону України «Про органи внутрішніх справ України» має забезпечити комплексний підхід до впорядкування системи МВС України і розроблення механізмів управління її структурними ланками, у зв’язку з чим очікується загальне підвищення результативності її функціонування, посилення впливу на стабілізацію та покращання криміногенної ситуації в державі.
-
___.______.2007
Проект
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від ___.______. 2007 р. №
Київ
Про внесення змін до переліку центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів
Кабінет Міністрів України постановляє:
Доповнити перелік центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2006 р. № 207 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 8, ст. 458, № 20, ст. 1480, № 23, ст. 1728, № 26, ст. 1876, № 48, ст.ст. 3192, 3193), новим пунктом 10 такого змісту:
"10. Через Міністра внутрішніх справ:
Держприкордонслужба."
| Прем'єр-міністр України |
В. ЯНУКОВИЧ |
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до переліку центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів"
Зміст положення (норми) чинного законодавства |
Зміст положення (норми) запропонованого проекту акта |
1. Через Міністра економіки:
Держкомрезерв;
Держспоживстандарт;
1-1. Через Міністра культури і туризму:
Держкомархів.
2. Через Міністра охорони навколишнього природного середовища:
Держкомлісгосп;
Держводгосп;
Держкомзем.
3. Через Міністра праці та соціальної політики:
Пенсійний фонд України.
4. Через Міністра транспорту та зв'язку:
Державіаслужба;
Укравтодор.
5. Через Міністра фінансів:
ГоловКРУ;
Держмитслужба;
Державна податкова адміністрація.
6. Через Міністра юстиції:
Держкомнацміграції;
Державний департамент з питань виконання покарань.
8. Через Міністра Кабінету Міністрів:
Головдержслужба.
9. Через Міністра аграрної політики:
Державний комітет рибного господарства.
|
1. Через Міністра економіки:
Держкомрезерв;
Держспоживстандарт;
1-1. Через Міністра культури і туризму:
Держкомархів.
2. Через Міністра охорони навколишнього природного середовища:
Держкомлісгосп;
Держводгосп;
Держкомзем.
3. Через Міністра праці та соціальної політики:
Пенсійний фонд України.
4. Через Міністра транспорту та зв'язку:
Державіаслужба;
Укравтодор.
5. Через Міністра фінансів:
ГоловКРУ;
Держмитслужба;
Державна податкова адміністрація.
6. Через Міністра юстиції:
Держкомнацміграції;
Державний департамент з питань виконання покарань.
8. Через Міністра Кабінету Міністрів:
Головдержслужба.
9. Через Міністра аграрної політики:
Державний комітет рибного господарства.
10. Через Міністра внутрішніх справ:
Держприкордонслужба.
|
|
-
___.______.2007
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту постанови Кабінету Міністрів України
«Про внесення змін до переліку центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів»
1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів» розроблено на виконання доручення Прем’єр-міністра України від 2 березня 2005 року № 8410/1/1-05 щодо підготовки проекту Концепції реформування системи Міністерства внутрішніх справ.
2. Цілі й завдання прийняття акта
Проект постанови розроблено з метою розбудови демократичної правової держави, підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ, ефективного забезпечення конституційних прав і свобод громадян, їх особистої безпеки, законності і правопорядку.
Проектом постанови передбачається на основі наукового аналізу сучасної ситуації і прогнозованих тенденцій розвитку, змін соціально-економічної і криміногенної обстановки та з урахуванням досвіду європейських країн визначити шляхи для забезпечення максимальної ефективності функціонування системи МВС, у тому числі щодо створення МВС України як цивільного міністерства з функціями і повноваженнями, які віднесені до внутрішньої політики держави.
3. Загальна характеристика та основні положення проекту акта
Проектом постанови Кабінету Міністрів України передбачено, що на Міністра внутрішніх справ України покладаються функції щодо спрямування та координації діяльності Державної прикордонної служби України. Шляхи спрямування і координації діяльності центрального органу виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів визначені Порядком спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади через відповідних міністрів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 965 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1229).
4. Стан нормативно-правової бази
На даний час питання управління в зазначеній сфері правового регулювання регламентовані Законами України «Про міліцію», «Про Державну прикордонну службу України», Указами Президента України від 17 жовтня 2000 року № 1138 «Про положення про Міністерство внутрішніх справ України», від 4 серпня 2003 року № 797 «Питання Адміністрації Державної прикордонної служби України» та іншими нормативно-правовими актами.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Покладення на Міністра внутрішніх справ України функції щодо спрямування та координації діяльності Державної прикордонної служби України не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта
Спрямування та координація через Міністра внутрішніх справ діяльності Державної прикордонної служби сприятиме підвищенню ефективності боротьби з правопорушеннями, пов’язаними з нелегальною міграцією, незаконним перетинанням державного кордону України і перевезенням вантажів, удосконаленню системи обміну інформацією та підвищенню ефективності реагування на затримання осіб, які намагаються перетнути державний кордон з метою уникнення відповідальності за скоєні правопорушення.
Вищезазначена реорганізація узгоджується з напрямом реформування МВС у цивільне міністерство з повноваженнями, віднесеними до внутрішньої політики держави.
-
Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до Бюджетного кодексу України
Верховна Рада України постановляє:
1. Внести до Бюджетного кодексу України (Офіційний вісник України 2001, № 29, ст. 1291) такі зміни:
1) друге речення частини 2 статті 85 доповнити словами наступного змісту:
„підрозділів місцевої міліції та на будівництво, капітальний ремонт та реконструкцію ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ.”;
2) статтю 88 доповнити новим пунктом 6 наступного змісту:
„6) будівництво, капітальний ремонт та реконструкцію ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ.”;
3) статті 89 та 90 доповнити новими пунктами 7 наступного змісту:
„7) будівництво, капітальний ремонт та реконструкцію ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ.”;
4) статтю 91 доповнити новим пунктом 1-2 наступного змісту:
„1-2) будівництво, капітальний ремонт та реконструкцію ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ.”;
2. Цей Закон набирає чинності з моменту опублікування
| Президент України |
В. Ющенко |
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
ддо проекту Закону України
„Про внесення змін до Бюджетного кодексу України”
1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Проект Закону України „Про внесення змін до Бюджетного кодексу України” розроблено на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 21 березня 2007 року № 13833/0/1-07.
2. Цілі й завдання прийняття акта
Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо місцевої міліції” внесено зміни до ряду законодавчих актів в частині створення та функціонування підрозділів місцевої міліції.
Статтями 88-91 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки, що здійснюються з місцевих бюджетів та враховуються або не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів належать видатки на утримання підрозділів місцевої міліції. Однак, відповідно до статті 85 Бюджетного кодексу України заборонено планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів Бюджетним кодексом України, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів. Підрозділи місцевої міліції входять до системи Міністерства внутрішніх справ України яке є бюджетною установою.
Таким чином, виникає колізія норм права, які з одного боку забороняють, а з іншого дозволяють фінансувати підрозділи бюджетних установ з різних бюджетів. У зв’язку з чим Законом України про Державний бюджет на відповідний рік зупиняється дія норм законодавчих актів щодо функціонування підрозділів місцевої міліції.
Крім того, норма статті 85 щодо заборони планування та здійснення видатків на фінансування бюджетних установ з різних бюджетів робить виключення для державних професійних навчальних закладів та вищих навчальних закладів державної форми власності.
З метою усунення зазначених розбіжностей та як виключення, передбачається закріпити, що підрозділи місцевої міліції, а також будівництво, капітальний ремонт та реконструкція ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ, які не входять до структури підрозділів місцевої міліції, можуть фінансуватися за рахунок коштів різних бюджетів.
3. Загальна характеристика та основні положення проекту акта
Проектом Закону України „Про внесення змін до Бюджетного кодексу України” передбачено, що фінансування підрозділів місцевої міліції, а також будівництво, капітальний ремонт та реконструкція ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ можливо здійснювати за рахунок коштів різних бюджетів.
4. Стан нормативно-правової бази
На даний час питання організації діяльності, а також фінансування підрозділів місцевої міліції урегульовано Бюджетним кодексом України, Законами України „Про міліцію”, „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо місцевої міліції” та іншими нормативно-правовими актами.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація положень проекту Закону України „Про внесення змін до Бюджетного кодексу України” не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта
Прийняття поданого проекту сприятиме розширенню повноважень органів місцевого самоврядування з питань забезпечення правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян та більш тісному співробітництву міліції з населенням.
-
___.______.2007
