1.1. Ці Ліцензійні умови розроблені відповідно до Закону України (із змінами та доповненнями від 1 червня 2000 року № 1775-ІІІ) “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” та постанови Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2005 року № 322 „Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України”.

1.2. Дія Ліцензійних умов поширюється на суб’єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, торгівлею піротехнічними засобами (далі - ПЗ).

1.3. Якщо суб’єкт господарювання здійснює виробництво ПЗ не в повному обсязі, а частково або з окремих робіт, операцій, послуг, то Ліцензійні умови поширюються на суб’єкт господарювання в частині, що встановлює вимоги до провадження господарської діяльності, зазначеної в ліцензії.

1.4. Формування справ здійснюють відділи, відділення, групи дозвільної системи управлінь (відділів) адміністративної служби міліції ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, УМВС України в областях та місті Севастополі.

1.5. Ліцензія видається під персональну відповідальність суб'єкту господарювання за наявності в нього документа, який підтверджує рівень освіти і кваліфікації, необхідної для провадження зазначеного виду господарської діяльності.

Піротехнічні засоби – це піротехнічні вироби, призначені для проведення феєрверків згідно з класифікацією ООН (№ ООН 0333, 0334, 0335, 0336, 0337).

За призначенням, умовами застосування та ступенем потенційної небезпеки піротехнічні засоби поділяють на дві групи:

піротехнічні побутові засоби, до яких згідно з ДСТУ 4105-2002 належать піротехнічні вироби I, II і III класів небезпеки і користування якими не вимагає спеціальних знань та навичок, а використання їх з дотриманням вимог наданої інструкції із застосування забезпечує за межами небезпечних зон безпеку здоров'я та життя людей та не призводить до пошкодження майна і завдання шкоди навколишньому середовищу;

піротехнічні засоби спеціального призначення, до яких належать вироби IV класу небезпеки і користування якими потребує спеціальних знань і навичок, відповідної атестації виконавців (користувачів) і забезпечення відповідних умов технічного оснащення. Вільному продажу населенню підлягають піротехнічні засоби (вироби) тільки I, II та III класів.

3.1. Виробництво піротехнічних засобів

3.1.1. Виробництво піротехнічних засобів на підприємствах усіх форм власності здійснюється за наявності ліцензії, виданої МВС України на даний вид діяльності, та дозволів (актів, погоджень, висновків тощо), виданих органом Державного комітету України з нагляду за охороною праці та органом Державного пожежного нагляду за наявності повного обсягу технічної документації, визначеної нормативними актами, чинними на території України на час відкриття таких виробництв.

3.1.2. Для забезпечення безпеки робіт, пов’язаних з виробництвом піротехнічних засобів, слід керуватися чинними стандартами, нормативними актами з питань пожежної безпеки, охорони праці, санітарними нормами та іншими нормативними документами, що регламентують вимоги безпеки.

Усі працівники, безпосередньо пов’язані з виробництвом піротехнічних засобів, повинні допускатися до робіт тільки після проходження спеціального навчання, інструктажу, перевірки знань з питань пожежної безпеки (відповідно до вимог Переліку посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації і Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України), охорони праці (Типового положення про навчання з питань охорони праці та Переліку посад посадових осіб, які зобов`язані проходити попередню і періодичну перевірки знань з охорони праці) і забезпечення безпеки робіт у порядку, установленому чинними нормативними актами.

Усі роботи з виробництва піротехнічних засобів мають проводитись відповідно до нормативних документів (ДСТУ, ТУ тощо) на атестованому та справному обладнанні і відповідати вимогам інструкції про безпечне проведення відповідних видів робіт.

3.1.3. Підприємство з виробництва піротехнічних засобів має знаходитись у зоні обслуговування пожежного депо. Радіус зони обслуговування пожежного депо слід приймати за СНиП ІІ-89-80.

3.1.4. Забороняється організовувати виробництво піротехнічних засобів у приміщеннях громадських закладів та школах.

3.2. Режимні вимоги до провадження господарської діяльності з виробництва ПЗ.

Суб’єкт господарювання, що виготовляє ПЗ, повинен мати інструкцію з питань пропускного та внутрішньооб’єктового режиму з урахуванням особливостей об’єкта. Пропускний режим повинен передбачати режим робочого часу, запровадження постійних і тимчасових перепусток, установлення порядку входу та виходу громадян, унесення і винесення (вивезення) ПЗ.

Виробництво ПЗ, що здійснюється на спеціалізованих державних та казенних підприємствах, регламентується відомчими інструкціями воєнізованої охорони.

3.3. Особливі вимоги

Органи внутрішніх справ при наданні керівникам підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань згоди на укладення трудових договорів з громадянами на виконання робіт, пов'язаних з виготовленням піротехнічних засобів, здійснюють всебічну і ретельну перевірку таких громадян на підставі листів керівників або уповноважених ними органів, які з цією метою подають до органів внутрішніх справ необхідні дані (список осіб із зазначенням їхніх прізвищ, імен та по батькові, дати і місця народження і проживання, відомостей щодо попередньої трудової діяльності; висновок (довідку) медичної установи (ЛКК) про те, що такі особи за станом здоров'я можуть виконувати вказані роботи, і сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду щодо наявності чи відсутності наркологічних протипоказань до виконання вказаних функціональних обов'язків).

Органи внутрішніх справ не мають права давати згоду керівникам підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань на укладення трудових договорів з громадянами на виконання таких робіт у разі наявності в особи медичних протипоказань до виконання вказаних функціональних обов'язків, а також даних про систематичне порушення такою особою громадського порядку, зловживання нею спиртними напоями, уживання наркотичних речовин без призначення лікаря тощо; пред'явлення такій особі обвинувачення про вчинення злочину, а також віддання її до суду; наявності непогашеної або не знятої в установленому порядку з такої особи судимості за умисні злочини, а також за злочини, учинені із застосуванням вогнепальної зброї, вибухових матеріалів, або за підпали; наявності умовного засудження такої особи з іспитовим строком; наявності вироку суду стосовно особи, виконання якого відстрочено, або засудження її до виправних робіт.

4.1. Піротехнічні засоби спеціального призначення (класу небезпеки ІV) реалізуються виробниками тільки юридичним особам, які мають дозволи органів внутрішніх справ на право функціонування піротехнічних майстерень.

Піротехнічні засоби спеціального призначення (класу небезпеки ІV) для реалізації населенню заборонені.

4.2. Населенню продаються тільки побутові піротехнічні засоби (класів небезпеки I, II, III) відповідно до правил.

4.2.1. Особи, що здійснюють продаж побутових піротехнічних засобів, проходять спеціальну підготовку з питань їх продажу в закладах, які мають затверджену програму підготовки, тематичний план та ліцензію на навчання фахівців з піротехніки.

4.3. Продаж побутових піротехнічних засобів у спеціалізованих відділах (секціях) підприємств з універсальним асортиментом товарів дозволяється на верхніх поверхах торговельних приміщень за умови виконання Правил пожежної безпеки в Україні. На нижніх поверхах таких торговельних підприємств у вітринах та стендах можуть розміщуватись лише муляжі побутових піротехнічних засобів, які не мають піротехнічного складу. Піротехнічні засоби у цих торгових точках викладаються на прилавок тільки для передачі покупцеві, решта піротехнічної продукції повинна знаходитись на складах постійного або тимчасового зберігання.

4.4. Забороняється організовувати торгівлю піротехнічними засобами в навчальних закладах.

Побутові піротехнічні засоби, що надходять у продаж, мають бути з паспортом (формуляром, інструкцією із застосування), який засвідчує відповідність побутового піротехнічного засобу вимогам нормативної документації, а також із супровідними документами, передбаченими законодавством України.

Продаж побутових піротехнічних засобів здійснюється за наявності інструкції із застосування (експлуатації), розташованій на споживчому пакованні. Якщо текст інструкції не вміщується на споживчому пакованні, то аркуш з текстом інструкції має додаватись до кожного побутового піротехнічного засобу або до кожної упаковки, якщо засоби продаються споживачу упаковками. Зазначена інформація має бути викладена українською мовою. Дозволено її додатково викладати іншими мовами. Текст має бути чітким і добре помітним. Попереджувальні написи мають бути виділені жирним шрифтом.

Проект наказу підготовлений Міністерством внутрішніх справ України на виконання статей 8 та 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності, пов’язаної з виробництвом, торгівлею піротехнічними засобами" та з метою забезпечення контролю з боку органів внутрішніх справ за порядком виробництва і торгівлі піротехнічними засобами, оскільки в державі відсутній чіткий механізм, який регулював би ці процеси, а всі нормативно-правові акти, що регламентують діяльність у піротехнічній галузі, на сьогодні не мають норми прямої дії.

23 грудня 2003 року наказом МВС України № 1649 затверджено Тимчасові правила обігу в Україні побутових піротехнічних виробів, які 1 березня 2004 року за № 263/8862 були зареєстровані в Міністерстві юстиції України. Зазначені правила розроблялись до введення ліцензування зазначеної господарської діяльності та на підставі нормативних актів, що діяли в державі на той час. Водночас дія Тимчасових правил не поширюється на піротехнічні засоби спеціального призначення (ІV класу небезпеки).

Відповідно до Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” 28 квітня 2005 року за № 322 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову „Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України”, якою МВС України визнано органом ліцензування діяльності, пов’язаної з виробництвом і торгівлею піротехнічними засобами.

Таким чином, згідно із зазначеним Законом та постановою Міністерством внутрішніх справ спільно з Держпідприємництва будуть ратифіковані ліцензійні умови провадження цього виду господарської діяльності. Водночас здійснюватиметься контроль за їх додержанням та буде формуватися ліцензійний реєстр зазначених суб’єктів господарювання.

Крім того, на ринку піротехнічної продукції будуть визначені певні умови діяльності, за порушення яких винні особи будуть нести відповідальність згідно з чинним законодавством.

Зазначеним актом визначено коло суб’єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність, пов’язану з виробництвом і торгівлею піротехнічними засобами.

Крім того, вводиться класифікація піротехнічних засобів, режимні вимоги до провадження господарської діяльності з їх виробництва, торгівлі ними, а також особливі вимоги, які висуваються органами внутрішніх справ при наданні керівникам підприємств, установ організацій, господарських об'єднань згоди на укладення трудових договорів з громадянами на виконання робіт, пов’язаних з виготовленням піротехнічних засобів. Це не дозволить особам з медичними протипоказаннями, які зловживають спиртними напоями і наркотичними речовинами без призначення лікаря, порушують громадський порядок, та особам, які мають приводи до органів внутрішніх справ, незаконно використовувати вогнепальну зброю та вибухівку.

Усі нормативно-правові акти, які регламентують діяльність у піротехнічній галузі, на сьогодні не мають норми прямої дії. 23 грудня 2003 року наказом МВС України № 1649 затверджено Тимчасові правила обігу в Україні побутових піротехнічних виробів, які 1 березня 2004 року за № 263/8862 зареєстровані в Міністерстві юстиції України. Зазначені правила розроблялись до введення ліцензування зазначеної господарської діяльності та на підставі нормативних актів, що діяли в державі на той час. Водночас дія Тимчасових правил не поширюється на піротехнічні вироби технічного та спеціального призначення (ІV класу небезпеки).

Відповідно до Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” 28 квітня 2005 року за № 322 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову „Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України”, якою МВС України визнано органом ліцензування діяльності, пов’язаної з виробництвом і торгівлею піротехнічними засобами.

Реалізація підготовленого нормативно-правового акта не потребує фінансування з державного та місцевого бюджетів.

Негативних соціально-економічних та інших наслідків у разі прийняття наказу не передбачається. Крім того, це сприятиме вдосконаленню контролю з боку держави за обігом піротехнічної продукції.

За умови наявності зауважень або пропозицій прохання надсилати їх до 20.11.2005 за адресою: вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01024, Міністерство внутрішніх справ України.

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ

Проект наказу “Про внесення змін до наказу МВС України від 11.01.1999 № 17 „Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”.

1. Визначення проблеми, яка буде розв’язана шляхом державного регулювання

Оскільки деякі положення наказу МВС України від 11.01.1999 № 17 „Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів” втратили чинність, їх буде приведено у відповідність до законодавства.

Крім того внесення відповідних змін до наказу проводиться з метою досягнення балансу інтересів суб’єктів господарювання, громадян та держави.

2. Визначення мети державного регулювання

Основною метою державного регулювання обігу печаток і штампів на території України є:
- забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян;
- установлення єдиних вимог до порядку видачі дозволів на право виготовлення печаток і штампів, а також їх використання на території держави;
- визначення єдиного порядку передачі печаток при зміні керівників підприємств, установ і організації;
- беззаперечне дотримання вимог зберігання та обліку печаток і штампів.

3. Аргументація переваг обраного способу досягнення визначеної мети

Перевагами прийняття регуляторного акта є:
- забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян;
- забезпечення контролю з боку органів внутрішніх справ за порядком зберігання та обліку печаток і штампів;
- приведення положень наказу у відповідність до чинної структури МВС України.

4. Опис механізму, який пропонується застосувати для розв’язання зазначеної проблеми

Проектом наказу передбачено скорочення термінів розгляду заяв про видачу дозволів на право виготовлення печаток і штампів та спрощення порядку їх видачі.

Так, органи внутрішніх справ зобов’язані протягом трьох робочих днів від дня одержання документів, що подаються суб’єктами господарювання, видати дозвіл на виготовлення печаток і штампів або надати письмову відмову із зазначенням причин, які обумовлені законодавством України.

Заяви від інших юридичних та фізичних осіб розглядаються протягом п’яти робочих днів.

Крім того, визначається право використання іноземної мови в написах на печатках і штампах у разі, якщо це передбачено законодавством, чинними міжнародними договорами, загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Зменшується кількість печаток і штампів, виготовлення яких здійснюється тільки за дозволами органів внутрішніх справ.

Проектом наказу передбачається встановлення спеціального дня прийому органами внутрішніх справ юридичних та фізичних осіб з питань видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів.

5. Обґрунтування можливості досягнення визначеної мети у разі прийняття регуляторного акта

Досягнення визначеної мети прийняття регуляторного акта забезпечується шляхом запровадження ряду норм, а саме:

- визначення переліку печаток і штампів, які виготовляються за дозволами органів внутрішніх справ;

- установлення порядку використання печаток і штампів та їх передачі у разі зміни керівника;

- контроль за виготовленням та обліком печаток і штампів.

Ураховуючи те, що всі норми встановлено з урахуванням вимог чинного законодавства, зовнішніми факторами, які впливатимуть на регуляторний акт, можуть бути лише нові законодавчі акти в цій галузі.

6. Визначення очікуваного результату прийняття регуляторного акта

Очікуваним результатом прийняття регуляторного акта є вдосконалення законодавства з питань видачі дозволів на право виготовлення печаток і штампів.

7. Визначення показників результативності регуляторного акта

Показниками результативності регуляторного акта є:

- дотримання фізичними та юридичними особами правил використання печаток і штампів;

- постійне інформування суб’єктів господарювання про внесення змін та доповнень до регуляторного акта, а також надання роз’яснень про порядок застосування його окремих положень;

- чітке та повне виконання органами внутрішніх справ завдань, покладених на Департамент громадської безпеки МВС України.

8. Визначення заходів, за допомогою яких здійснюватиметься відстеження результативності регуляторного акта

Контроль за виконанням вимог регуляторного акта покладено на Міністерство внутрішніх справ України відповідно по вимог постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 „Про затвердження Положення про дозвільну систему”.