За ігнорування вимог покарання буває надто жорстоке. Поранення, а то й смерть ні в чому невинних людей, які з тих чи інших причин опинилися поруч з стріляючою «залізякою». А навздогін заламування в розпачі рук власників зброї, прокльони тієї хвилини, коли «недодивився», пустивши на самоплин питання безпеки. І - безпорадність перед фатальністю. Втім, чи такими вже випадковими є події, в яких фігурує зареєстрована вогнепальна зброя? У переважній більшості цього можна було не допустити, попередити, застерегти. Адже передував пострілу конфлікт. Неприязні стосунки з родичами, сусідами нагнітають ситуацію не один день. Та оточуючі роблять вигляд, що не помічають чиїхось поки що словесних розбірок, аж поки в одну трагічну мить не пролунає постріл. В Україні цього року п‘ять разів зареєстрована зброя використовувалася її власниками для з‘ясування стосунків з родичами та двічі – із сусідами.
Усього з початку року з використанням зареєстрованої зброї скоєно 20 злочинів, під час яких загинуло 10 та поранено 14 осіб. І якщо у 5 випадках її використання власниками для захисту майна від крадіжок ще якось хоча б теоретично можна виправдати, то інші 5 випадків, коли зброя йшла в хід з хуліганських спонукань, викликають не лише осуд, а й справедливе обурення населення. Бо ж коли зброю законно мали на руках люди неврівноважені, безвідповідальні, як можна спокійно почуватися поруч з ними іншим громадянам. Хто дасть гарантію, що в гарячу голову власника не прийде спонтанне, розігріте до кипіння образою, бажання комусь помститися?
Власники зброї перебувають на постійному контролі працівників органів внутрішніх справ. І основна робота тут з недопущення надзвичайних подій – профілактична. Хоча суворі реалії життя не завжди вдасться вчасно вирахувати. Приміром, з початку року зареєстровано 4 випадки суїциду власниками зброї, які були хворі на онкологічні та інші тяжкі захворювання. Теоретично, працівники міліції повинні були попередити й такі випадки, втім, практично відслідкувати погіршення стану власника зброї, його настрій - дуже складно.
Щорічно Міністерство внутрішніх справ проводить місячники добровільної здачі зброї. Це так звані «зелені коридори», коли люди можуть позбутися зброї, боєприпасів, вибухівки, уникнувши відповідальності за її незаконне зберігання. Звернувшись до міліції під час місячників з бажанням розпрощатися з небезпечними предметами, громадяни звільняються від кримінальної відповідальності за незаконне зберігання зброї. Більше того, якщо людина у цей термін добровільно здала до органів внутрішніх справ вогнепальну, холодну, газову зброю невійськового призначення, придатну для використання, то в подальшому вона має можливість після оформлення відповідних документів зареєструвати цю зброю у особисту власність і використовувати її на законних підставах. Санкції ж статті 263 Кримінального кодексу України досить суворі. За носіння, зберігання придбання, виготовлення, передачу чи збування вогнепальної зброї тощо можна бути позбавленим волі на строк від двох до п‘яти років. Не менш суворі покарання і за незаконне поводження з холодною зброєю – на винного може бути накладено штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів, обмежено волю до 5 років та позбавлено її на строк до 3 років.
Причини, з яких на руках у населення опиняється незареєстрована зброя, різні. Хтось знайшов боєприпаси ще з часів Великої Вітчизняної та й закинув їх «про всяк випадок» до хліва, у когось залишилася у спадок дідусева реліквія, дехто в клопотах забув правильно оформити зброю померлого родича. Чимало «стволів» гуляє ще з часів Радянського Союзу, вільно і необліково. Це колгоспи канули в Лету, а от рушниці, з якими охоронці стерегли колективні баштани чи пильнували за коморами, хазяйновиті сільські дядьки приховали. І вилучити таку зброю можна лише одним шляхом – активної роз‘яснювальної роботи. Тож основні зусилля працівників міліції під час проведення органами внутрішніх справ місячника добровільної здачі зброї, який проходив у жовтні-листопаді, були спрямовані на доведення до населення через ЗМІ інформації про правові наслідки незаконного використання та зберігання зброї, боєприпасів, вибухових матеріалів та порядку здачі їх до ОВС.
Результати роз‘яснювальної роботи відобразилися в чітких цифрах. Лише за 10 днів до органів внутрішніх справ населенням було здано добровільно майже півтори тисячі одиниць вогнепальної зброї. В середньому щодня громадяни здавали на два десятки штук «підпільних запасів» більше, аніж це було під час цьогорічного квітневого місячника. Серед цього «домашнього» арсеналу 144 одиниці вогнепальної зброї військового призначення, 96 одиниць нарізної спортивної та мисливської, 1099 - гладкоствольної. Вдалося розворушити й «кулібіних місцевого значення» - до міліції здано 15 саморобних «стрілялок», які, втім, є не менш небезпечними за промислові зразки хоча б тим, що непередбачувані в своїх технічно-кустарних характеристиках.
Крім цього, громадяни добровільно розлучилися з 55 одиницями холодної зброї. Незаконно перебували в користуванні і 582 спецзасоби, в тому числі 495 газових пістолетів та револьверів, 23 пристрої для відстрілу набоїв, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами, які були придбані громадянами до офіційної їх реєстрації. А от жителька Решетилівського району на Полтавщині здала до міліції пістолет «ТТ» калібру 7,62 мм, який вона розшукала у стрісі власного сараю. Розлучився зі своєю знахідкою і житель Звенигородки, що на Черкащині. Чоловік, чистячи ставок в одному з сіл району, на дні знайшов дві гвинтівки армійського зразка та здав їх до міліції.
Під час проведення місячника у листопаді найбільше добровільно обеззброїлося населення Полтавської області, законно уникнувши кримінальної відповідальності за зберігання небезпечного майна, - до міліції здано 139 одиниць, у Києві – 135, а на Донеччині 132 одиниці зброї вже не справлять злу службу людям, до рук яких з тих чи інших причин вони потрапили. А як свідчить гірка статистика, курок для фатального пострілу може натиснути навіть рука найріднішої людини. Прямо в серце влучив власному сину житель Сумщини. Виною всьому – необережне поводження з рушницею під час полювання. Не закінчилася б трагедією і сімейна розбірка на Тернопільщині, якби під руками в ревнивця не опинилася рушниця. Надто привітна поведінка дружини при гостях викликала у чоловіка шквал емоцій, він побіг до сусідньої кімнати, схопив рушницю, та, поранивши пострілом дружину та малолітнього сина, якого та тримала на руках, покінчив життя самогубством, вціливши собі в голову.
Цього року місячники добровільної здачі зброї проводилися двічі, навесні та восени. Робота ж по примусовому вилученню з незаконного обігу зброї триває постійно. За 10 місяців всього по Україні довелося «розпрощатися за наполяганням міліції» з 5063 одиницями, минулого року цей показник становив за аналогічний період 4425 одиниць. Примітно, що майже вдвічі більше вилучено працівниками міліції боєприпасів, хоча здавали їх добровільно, «без нагадувань» з боку правоохоронців, громадяни цього року менш охоче: проти минулорічних 126 тисяч цього року здано «за власним бажанням» лише 53 тисячі штук.
Саморобних витворів умільців теж цього року здано більше, аніж минулого - 158 проти 122 одиниць. Ця цифра водночас радує і засмучує: міліції вдалося переконати людей розпрощатися з смертоносними іграшками, однак кількість бажаючих поекспериментувати у власній вправності на межі небезпеки не зменшується.
Втім, часто небезпека може виходити і від людей, які свого часу законно стали власниками зброї. Час вносить свої корективи, по-різному впливаючи на поведінку громадян. Колись врівноважені люди стають запальними, зосереджені втрачають здатність миттєво концентрувати увагу, хтось причащається до чарки та так, що вже оковита коригує його поведінку. І як свідчить практика, проходження раз на три роки медичного огляду недостатньо для того, аби повністю контролювати людину, в руках якої знаходиться зброя. Тож працівники органів внутрішніх справ здійснюють постійний щорічний контроль за громадянами, які мають на руках зброю, оцінюючи як дотримання ними правил зберігання, так і адекватне реагування на оточуючу обстановку. І все одно, повністю передбачити, а значить, і попередити надзвичайні події з використанням зброї неможливо. Приміром, цього року у Запорізькій області пролунав фатальний постріл в одній з квартир м. Дніпрорудного. Розлучена 48-річна жінка, яка мешкала з сином, в травні познайомилася з 76-річним чоловіком, з яким підтримувала дружні стосунки та не соромилася приймати від нього фінансову допомогу. Та у вересні чоловік поставив питання руба: знайома повинна була переїхати мешкати до нього в село. Жінка не згоджувалася. Після двох днів суперечок, кавалер зробив остаточний вибір. Син, який прибіг на звук пострілу до сусідньої кімнати, побачив там закривавлене бездиханне тіло матері, а поруч – гостя з рушницею в руках. За мить літній чоловік направив зброю собі в обличчя та натиснув на курок.
Правова культура власників мисливської зброї залишається низькою. Працівники міліції намагаються виправляти ситуацію на краще, однак вдається це не завжди. Іноді допомагають саме каральні методи. Так, з початку року притягнуто за ініціативою працівників дозвільної системи до адміністративної відповідальності понад 38 тисяч осіб, що на півтори тисячі більше аналогічного минулорічного показника. Активна роз‘яснювальна робота проводиться з тими, хто вирішив придбати зброю різних видів. Цього року видано майже 41 тисячу дозволів для потенційних власників небезпечного майна. І порівнюючи з минулими роками, кількість бажаючих обзавестися рушницею чи пістолетом не зменшується, хоча й значного збільшення не спостерігається.
Навпаки, є чимало людей, які бажають спекатися остогидлого «заліза», здаючи його до міліції. Ніде правди діти, утримання, приміром, мисливської рушниці – задоволення не з дешевих. Окрім коштів на підтримання зброї в належному технічному стані, доводиться викладати немалі гроші за проведення медичних оглядів, оформлення інших документів тощо. І дідусеві, який про своє славне минуле розповідає внукам, сидячи на теплій печі, витрачати пенсійні копійки на підтримання «статусу мисливця» стає просто обтяжливо. У іншого зброя від часу просто вже технічно зносилася, от він і приймає рішення здати її до міліції, аби не мати зайвої мороки в домі.
Суворо поступають працівники міліції з тими, хто порушує правила зберігання зброї. За таку недбалість її вилучають, та згодом, навіть придбавши сейф чи пройшовши медогляд, її отримують не всі. Бо ж людині, яка приміром, заглядає в чарку, дозволяти навіть тримати рушницю в руках не можна.
На жаль, мисливці іноді беруть з собою на полювання, окрім набоїв, ще пляшку для підігріву та «зіркого ока». От і 30 вересня на Луганщині замість качки один із мисливців поцілив у іншого. На щастя рана не була смертельною. Те, що чоловіки перед полюванням посиділи добре, підтверджують свідчення одного із них: побачивши закривавлене обличчя товариша, стрілець вирішив, що той...поранився об очерет.
А от для двох італійців, які прибули в Україну отримати адреналін від полювання в Криму, похід за дичиною виявився фатальним. Як пояснює один із іноземців, який вбив товариша, постріл пролунав мимовільно, коли він з закинутою за плечима рушницею нахилився, аби пройти під гілками дерев. Товариш, який, повертаючись з полювання, йшов попереду, впав, не подаючи жодних ознак життя. Втім, чи так було насправді, поки що розбираються правоохоронці, за цим фактом порушено кримінальну справу.
З початку року працівники міліції вилучили понад 22 тисячі одиниць зброї у громадян-власників за порушення законодавства, з них основну частину було повернуто після усунення причин порушення. Виявлено 354 власники зброї, які зловживали алкоголем, наркотиками, порушували громадський порядок.
Т.в.о.міністра внутрішніх справ Михайло Корнієнко:
Зброя таїть у собі неабияку небезпеку. Вона вимагає до себе уважного, відповідального ставлення. На жаль, роз‘яснювальну роботу щодо цього питання суспільство повністю переклало на плечі правоохоронців, самоусунувшись від такої необхідної місії. Хоча розповідати про всю складність даної проблеми потрібно ще зі школи, вузу. Адже останні негативні тенденції в світі, коли через те, що до рук школярів потрапляла зброя, гинули люди, вкотре підтверджують гостру необхідність постійно залишати дане питання на порядку денному обговорення в суспільстві.
Саме ж українське законодавство є досить ліберальним по відношенню до порушників даної категорії. Приміром, за незаконне зберігання холодної зброї громадянину загрожує кілька років позбавлення волі, а гладкоствольної – лише штраф. На сьогодні МВС вивчає питання щодо можливого посилення кримінальної відповідальності, особливо за незаконне зберігання, використання вогнепальної зброї, шляхом внесення відповідних законодавчих змін.
Та найнагальнішою проблемою, мабуть, є відсутність закону про зброю. Вже понад десять років депутати Верховної Ради кількох скликань так і не спромоглися дійти остаточної згоди в даному питанні. Тим часом правоохоронцям доводиться працювати за відсутності закону, який би регулював питання обігу зброї в країні. Сподіваємося, що новообрані депутати не будуть відкладати це нагальне питання в довгий ящик та найближчим часом ухвалять такий потрібний суспільству документ.
