Як зазначається у відповідній постанові Апеляційного суду, суд першої інстанції не встановив, чи є в діях Луценка Ю.В., описаних в протоколах про притягнення його до відповідальності за корупційні порушення, ознаки правопорушення, передбаченого п. ”г” ч.2 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".
Зокрема, ч.2 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" фактично не стосується до будь-яких видів діяльності Міністра внутрішніх справ України, тому суду першої інстанції, відповідно ст. ст. 247, 284 КУпАП, належало закрити провадження у справі за відсутністю в діях Луценка Ю.В. ознак вказаного правопорушення.
Натомість суддя Печерського суду в ході розгляду справи перекваліфікував інкриміновані Луценку Ю.В. дії на п. "г" ч.З ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією", що не передбачено чинним КУпАП і є неприпустимим. Про це особі, притягненій до відповідальності, не повідомив, часу надати пояснення, підготуватися до захисту своїх інтересів від нового обвинувачення, не надав, чим допустив істотне порушення вимог ст. 268 КУпАП. Уже з цих підстав оскаржена постанова суду підлягає скасуванню як незаконна.
Крім того , п. "г" ч.3 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" забороняє державному службовцеві, який є посадовою особою, надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень, але не під час підготовки і прийняття будь-яких інших правових актів, наказів або розпоряджень. За висновком суду, поставлені слідчим, прокурорами та судом в провину Луценкові Ю. В. накази про позачергове присвоєння спеціальних звань та нагородження іменною вогнепальною зброєю конкретних осіб є одноразовими актами, які стосуються лише двох конкретних осіб, а тому до нормативно-правових актів чи рішень не відносяться.
До того ж, за змістом Закону України "Про боротьбу з корупцією", неодмінною ознакою вчинення корупційного діяння або порушення спеціального обмеження, встановленого для попередження корупції, є вчинення таких діянь з корисливих або інших особистих спонукань. За висновком суду, таких спонукань в діях Луценка Ю.В. матеріалами справи не встановлено.
Навпаки, з його пояснень, які нічим не спростовані, вбачається, що достроково спеціальні звання своєму підлеглому Новікову О.В. він присвоював у зв'язку з проявленим професіоналізмом та досягненням останнім високих показників у роботі, істотним поліпшенням роботи очолюваного ним Департаменту, а іменною зброєю Ковальова О.І., якого він особисто не знав та ніяких стосунків з ним не мав, було двічі нагороджено за рішенням Колегії МВС України, яке він вважав для себе обов'язковим до виконання,
Жодних доказів того, що Луценко Ю.В. при підписанні поставлених йому в провину слідчим, прокурором та судом наказів отримав чи мав намір в майбутньому отримати які-небудь особисті переваги, пільги, користь, мав будь-яку особисту зацікавленість, в справі немає.
Відсутні в матеріалах справи й достатні докази вчинення інкримінованих Луценкові Ю. В. діянь умисно.
Таким чином, зазначається в постанові Апеляційного суду, оскаржена постанова суду першої інстанції була винесена з істотними порушеннями процесуальних норм, які потягли суттєве порушення прав притягнутої до відповідальності особи. При її винесенні суд першої інстанції не вірно витлумачив норми матеріального права, а тому вона є незаконною, необгрунтованою та несправедливою.
В силу всього зазначеного вище Апеляційний суд м.Києва постановив:
- скаргу Луценка Юрія Віталійовича задовольнити повністю;
- постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2006 року, якою Луценка Ю.В. визнано винним у вчиненні корупційних діянь, скасувати;
- справу провадженням закрити за відсутністю в діях Луценка Ю.В. ознак корупційного правопорушення чи порушення спеціальних обмежень, встановлених для упередження корупції.
Як зазначається у рішенні суду, вказана постанова оскарженню не підлягає.
