Про це свідчить і історія створення та існування громадських формувань. Зрозуміло, конкретний час їх появи в суспільстві визначити важко, бо ж дивитися і на саме поняття "громадські формування", і на принципи їх діяльності можна по-різному. Можливо, подібні приклади існували ще за сивої давнини. А може слід згадати 1917-1918 роки, часи існування в Україні Центральної Ради, коли її намагання подолати хвилю злочинності не дали очікуваного результату, і в деяких великих містах на допомогу міліції прийшли формування, створені з офіцерів, козаків, студентів. Наприклад, у Києві окрему "поліцейську сторожу" було створено з числа студентів Київського університету, які охороняли Либідську дільницю. У ті часи суттєву допомогу в охороні правопорядку тогочасній міліції надавала й організація "Вільне козацтво" - добровільні формування, утворені в різних населених пунктах з представників населення. Скажімо, у жовтні 1917 року лише в Київській губернії діяло 40 таких товариств чисельністю 1294 члени.
Говорячи про громадські формування та допомогу громадськості в забезпеченні правопорядку, не можна обминути увагою й діяльність бригад сприяння міліції, які з'явилися в Україні в 1937-1940 роках. Пізніше, у роки Великої Вітчизняної війни, вони стали основою для створених груп охорони громадського порядку, які активно боролися з диверсантами та іншими ворожими елементами у населених пунктах, розташованих поблизу залізниць, водних шляхів, шосейних та ґрунтових доріг. Зрозуміло, коли війна закінчилася, потреба в таких формуваннях, відпала: вони були розформовані, а їх представники увійшли до складу бригад сприяння міліції.
До речі, така форма громадської самодіяльності проіснувала до 60-х років минулого століття, коли почали створюватися ДНД, славнозвісні народні дружини, добре знайомі більш дорослій частині українських громадян. Згадати їх добрим словом просто необхідно. Бо ж починався цей рух дійсно як добровільний і народний. Перші такі дружини були створені в грудні 1958 року на Донбасі, коли гірничі, машинобудівники, коксохіміки Горлівки, працівники інших підприємств цього регіону добровільно вийшли на вулиці з пов'язками, щоб охороняти відпочинок і спокій своїх товаришів по роботі, порядок у громадських місцях. Вже в наступному році перші патрулі ДНД з'явилися на вулицях Бердянська. До речі, тоді, наприкінці 50-х років минулого століття, наприклад, весь Бердянський район, включаючи місто, обслуговувало майже сімдесят працівників міліції, а добровільна народна дружина нараховувала вже 1250 членів.
Першими почин Донбасу підтримали трудові колективи Києва, Харкова, Дніпропетровська, Запоріжжя, колгоспники Житомирщини, Черкащини та інших областей. У роботі дружин активну участь брали керівники підприємств, будівництв, установ, навчальних закладів, партійних, профспілкових і комсомольських комітетів. Узагалі-то позитивні тенденції участі народних мас у боротьбі з правопорушеннями та злочинністю й спонукали ЦК КПРС та Раду Міністрів СРСР до прийняття 2 травня 1959 року постанови "Про участь трудящих в охороні громадського порядку в країні". А через два роки, 8 червня 1961 року, в УРСР постановою ЦК Компартії України та Ради Міністрів СРСР було затверджено Положення "Про добровільні народні дружини з охорони громадського порядку". Керівництво добровільними народними дружинами покладалось на штаби у складі представників партійних і комсомольських організацій. З'явилася й система стимулювання дружинників: постановою Ради Міністрів союзних республік від 14 лютого 1963 року введені спеціальні (чергові) проїзні талони для безплатного проїзду дружинників у трамваї, тролейбусі, автобусі та метро під час виконання службових обов'язків.
Але дійсно революційною для українських дружинників стала постанова ЦК Компартії та Ради Міністрів УРСР від 28 травня 1874 року "Про подальше удосконалення діяльності добровільних народних дружин з охорони громадського порядку", якою уперше в республіці були затверджені Положення про ДНД та нагрудний знак "Відмінний дружинник УРСР". Уперше дружинники давали урочисте обіцяння перед вступом до рядів ДНД чесно та добросовісно виконувати покладені на них обов'язки, захищати права і законні інтереси громадян, стояти на сторожі інтересів суспільства. Про те, наскільки корисною була діяльність народних дружинників, варто запитати тих, хто застав ті часи. Гадаю, у більшості думки будуть цілком позитивними. Ще 1990 року в Україні існувало понад 37 тисяч добровільних народних дружин загальною кількістю 4,5 млн. дружинників. Крім того, на кошти підприємств та організацій утримувалися 132 асоціації ДНД, робітничі загони сприяння міліції.
На жаль, початковий етап становлення нашої держави вніс певні корективи в існування і діяльність добровільних народних дружин, припинили своє існування більшість пунктів громадського порядку. Використовуючи медичну термінологію, можна сказати, що тоді цей рух перебував у стані глибокої коми. Першим відчутним кроком у цьому напрямку став прийнятий у червні 2000 року Закон України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону", в якому було чітко визначено порядок створення та діяльності громадських формувань із забезпечення охорони громадського порядку, обов'язки та права їх членів, питання соціального захисту та заходи заохочення і стягнення, які можуть бути застосовані до членів громадських формувань, тощо. Ті часи можна сміливо назвати не лише порою відновлення традицій, а й пошуку нових форм залучення громадськості до забезпечення охорони громадського порядку, їх матеріального заохочення. Зате сьогодні, крім знайомих нам ДНД, які, на жаль, нині вже не складають тієї потужної сили, якою вони були в радянські часи, у державі діють різноманітні громадські формування з охорони громадського порядку: загони самозахисту, загони сприяння роботі міліції, загони з охорони правопорядку й інші, яких у державі нараховується понад 10 тисяч. Серед них студентські, козацькі, громадські формування з охорони громадського порядку на території садівницьких та городницьких товариств.
Можливо, у декого виникне скептичне запитання: то де ж їх побачити, ці громадські формування. Так, на жаль, часи, коли люди кожного вечора обов'язково зустрічали на вулицях молодих хлопців-дружинників з червоними пов'язками на руках пройшли. Але можна, скажімо, завітати до Рівного, де в кращих класичних традиціях цього руху діє "Добровільна народна дружина по взаємодії з органами внутрішніх справ з охорони громадського порядку на території м. Рівного", створено її штаб. Найбільші загони рівненських народних дружинників створено на базі вищих навчальних закладів міста. Вияв громадської зрілості студентів і викладачів всіляко підтримується керівництвом Національного університету, яке заохочує найбільш активних з них грошовим преміями, надає студентам знижку при оплаті проживання в гуртожитку, а викладачам - 30-відсоткову надбавку до заробітної платні та три дні до чергової відпустки. Ефективно співпрацюють з органами внутрішніх справ громадські формування з охорони громадського порядку Донецького національного університету, Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського та інші.
П'яту річницю з дня створення відзначило миколаївське громадське формування з охорони громадського порядку "Народна дружина". До його складу входять понад 50 громадян, серед яких колишні працівники міліції, військовослужбовці, педагогічний склад навчальних закладів, пенсіонери, хоча ще кілька років тому формування нараховувало всього 15 членів. Значне збільшення кількості членів громадського формування обумовлено насамперед його високим авторитетом серед населення. Щорічно Миколаївська міська рада передбачає у міському бюджеті відповідні кошти. Вона забезпечила громадське формування оснащеними меблями і телефонним зв'язком приміщеннями, які одночасно поєднані з дільничними пунктами міліції.
Одним з активних учасників громадського руху із забезпечення охорони громадського порядку на Сумщині є Сумський міський оперативний загін дружинників (МОЗД), історія якого налічує 35 років. Створений у 1971 році як оперативний комсомольський загін дружинників (ОКЗД), він і сьогодні відіграє важливу роль у забезпеченні правопорядку в обласному центрі. Сьогодні загін дружинників нараховує понад 70 членів, з яких 14 штатних співробітників. До складу МОЗД зараховано членів з числа робочих підприємств та студентів вузів, представників українського козацтва. Для підвищення ефективності роботи органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю та профілактиці правопорушень в місті Вишневе Києво-Святошинського району на Київщині з ініціативи органів місцевої влади у жовтні 2006 року було створено громадське формування "Щит Плюс". Міська рада активно підтримує його. На кошти, виділені нею, придбано форму, посвідчення, радіостанції. Громадське формування "Щит Плюс" здійснює охорону громадського порядку шляхом патрулювання разом з міліціонерами патрульної служби у вечірній та нічний час. Існує два піших маршрути патрулювання протяжністю приблизно 2 км кожний, які охоплюють 3/4 міста. Маршрути визначені так, щоб охопити місця масового перебування людей, більшість розважальних закладів міста (кафе, барів, магазинів, де здійснюється продаж алкогольних напоїв на розлив) та проходять поблизу двох шкіл і трьох дитячих садків.
На території Полтавської області працюють козацькі громадські формування з охорони громадського порядку "Українські козаки" та Кременчуцький курінь міжнародної громадської організації "Козацтво Запорізьке". Зрозуміло, прикладів ефективної взаємодії органів внутрішніх справ та населення в охороні громадського порядку в нашій країні чимало. І зовсім не важливо, що похвалитися погонями та сутичками з озброєними злочинцями члени громадських формувань не можуть. Власне, від них подібного і не вимагається. Для цього існує міліція. Проте внесок добровільних помічників міліції в забезпечення правопорядку в населених пунктах держави від цього аж ніяк не стає менш відчутним. Скоріше, навпаки. І там, де розуміють, що з негативними суспільними явищами гуртом боротися краще, громада відразу відчуває захищеність і спокій.
