За 5 років служби в міліції після закінчення Харківського університету внутрішніх справ Дмитро зробив стрімку кар’єру , хоча це не було для нього самоціллю. Професійно грамотного слідчого Ленінського райвідділу міліції помітило керівництво, йому доручили більш складну ділянку роботи – слідчим з особливо важливих справ, згодом призначили керівником слідчого підрозділу. Інтелігентність, дипломатизм, уміння налагодити контакт з людьми є запорукою його успішної роботи.
- Завжди потрібно ставити себе на місце потерпілого. Переважна більшість злочинів скоюються з корисливих мотивів. Трапляється так, що злочинці одного дня позбавляють людину всього, що вона заробила за довгі роки тяжкою працею, калічать фізично і морально. Люди, які стали жертвами злочинців, потребують співчуття і допомоги, впевненості в тому, що порушники закону будуть справедливо покарані, - розповідає Дмитро Руденко.
А для цього має діяти головний принцип кримінальної відповідальності невідворотність покарання. Хоча злочинці не гребують жодними засобами аби його уникнути, йдуть на хитрість, підкуп, обман. У практиці слідчого Руденка такого траплялося чимало. Приміром, під час розслідування кримінальної справи, де головним фігурантом проходив старійшина вінницьких «кишенькових» злодіїв. 75-річний дідусь, представник «касти» класичних злодіїв, створив у Вінниці своєрідну школу «карманників». Та й сам, аби не втрачати «кваліфікацію» час від часу виходив на полювання в транспорті. Втім, одного разу злодійський професіоналізм його підвів і кримінального таланта затримали «на гарячому» та доставили до райвідділу. Побачивши слідчого, літній затриманий відразу ж втратив свідомість. З високим тиском дідуся забрала швидка. Втім, доставлений у важкому стані пацієнт благополучно накивав п’ятами з лікувального закладу. Злодія оголосили в розшук. На його слід вийшли через декілька місяців і знову затримали. З появою слідчого історія з високим тиском «карманника» повторилася – дідусь артистично гепнувся на підлогу, а прибула на виклик швидка допомога констатувала гіпертонію. Зрозуміло, що проводити слідчі дії з хворим у критичному стані можна було тільки після його остаточного видужання. Така «захисна» реакція злочинця видалася підозрілою і в черговий раз, коли фігурант кримінальної справи спробував продемонструвати жахливий стан здоров’я провели його особистий огляд. В комірці сорочки завжди елегантно одягненого дідуся знайшли акуратно зашиту пігулку, яка і була його рятівною соломиною від стін ізолятора – потай ковтаючи її, винахідливий злодій опинявся з високим тиском в лікарні…
- Іноді шкода людей, які, ставши на кримінальний шлях, усвідомили, що зламали своє і чуже життя, а попереду – неприваблива перспектива кримінальної відповідальності, обмеження в правах, багаторічне ув’язнення. Втім, емоції залишаються осторонь, в будь-якому випадку ми робимо свою роботу, об’єктивно з’ясовуючи істину по справі для винесення в подальшому вироку судом, - каже Дмитро Руденко. – Хоча часто доводиться розслідувати злочини, вчинені з особливою жорстокістю і цинізмом людьми, які виправдовують насильство заради наживи.
Приміром, декілька років тому за скоєння розбійного нападу на вінницького «валютника» затримали злочинну групу, якою керував наймолодший її учасник – 22-річний донеччанин. Він разом з 32-річним земляком та 24-річним жителем Вінниці напали вранці на обрану жертву, за якою тиждень стежили. На очах у перехожих чоловіку битою проломили череп і забрали велику суму грошей. На криваві гроші відпочили у Ялті. Згодом, перебуваючи у стінах ізолятора, організатор бандитів ні на мить не пошкодував про скоєне. Навпаки , у розмові зі слідчим самозадоволено пригадав, що будучи ще у 8-му класі заїжджав до школи на «Тойоті», заробленій таким же шляхом, а в майбутньому планував відсидіти в тюрмі. За слідчим Руденком закріпилася слава безкомпромісного і справедливого. Та не без усмішки він пригадує справжній «золотий» презент від вінницького барсеточника, справу якого розслідував. Попри літній вік 60-річний затриманий віртуозно обчищав машини, які зупинялися на світлофорі – відчиняв задні дверцята машини, забирав зазвичай залишені на задньому сидінні барсетки. Зловити злодія, який миттєво розчинявся у потоці машин, було практично неможливо. Фіаско коштувало йому декілька років загратованого життя. Під час останньої слідчої дії перед передачею справи до суду слідчий виявив, що забув свою ручку. Щоб підписати документи, підслідний запропонував свою, а потім залишив на пам’ять, мовляв, йому вона вже не знадобиться. Про її вартість Дмитро Руденко дізнався, коли її загубив – у магазині випадково побачив точнісіньку таку ж саму … із золотим пером.
Попри складну і відповідальну роботу, завантаженість справами Дмитро Руденко щопонеділка знаходить час аби разом з колегами пограти у футбол. Любов до футболу залишилась з юності, коли займався ним професійно. Тоді у складі юнацької команди вінницької «Нива» представляв Україну на міжнародних змаганнях, грав з італійським «Наполі» та французьким «Парі Сен - Жермен». Сьогодні – він активний учасник турнірів у складі збірної УМВС. Його надійний тил, підтримка і надія - дружина і маленька дочка Аліса, яку обожнює. Сім’я була і залишається головним джерелом життєвої енергії і підтримкою у нелегких професійних буднях.
