Цього разу до лікувального закладу завітали радник МВС, голова Української Асоціації «Чорнобиль» органів та військ МВС генерал внутрішньої служби України у відставці Василь Дурдинець, його перший заступник в асоціації і голова Всеукраїнської чорнобильської спілки інвалідів МВС полковник міліції у відставці Анатолій Базиленко, директор Департаменту медичного забезпечення та реабілітації генерал-лейтенант міліції у відставці Олег Петраш, радник міністра внутрішніх справ по роботі з ветеранами полковник міліції у відставці Віктор Дорошенко, президент Українського національного фонду допомоги інвалідам Чорнобиля полковник міліції у відставці Юрій Багров та інші.
Це була скоріше дружня зустріч побратимів – людей, які суворого 1986-го й у подальші роки подолання біди, що принесла глобальна ядерна катастрофа, підставляли один одному надійне плече. Не в буквальному сенсі, адже учасники зібрання перебували у зоні смертельної небезпеки на різних ділянках, проте згуртованими зусиллями робили одну велику героїчну справу – рятували Батьківщину.
Відставний генерал Василь Васильович Дурдинець у той час, коли із Прип’яті надійшов сигнал тривоги, виконував обов’язки першого заступника міністра внутрішніх справ. Він з перших годин катастрофи протягом 56 днів і ночей не полишав свого найвідповідальнішого на ту пору поста, очоливши Республіканський оперативний штаб МВС з питань охорони громадського порядку у Чорнобильській зоні. Тож, звісно, у конференцзалі госпіталю, де зібралися ліквідатори, він був, як мовиться, своїм серед своїх. – в його промові не було гучних декларацій і кожне слово було щирим. Була сувора правда у стверджені, що чи не найбільший удар у вкрай небезпечній роботі з ліквідації жахливих наслідків катастрофи прийняли на себе працівники органів внутрішніх справ зі всіх регіонів України. Присутні у залі відчули те на собі. Разом пригадали пожежників, які протистояли ядерному монстру у першій шерензі бійців й здобули перемогу над ним найвищою ціною – власним життям. Василь Васильович повідомив, що на сьогодні за сумною статистикою чорнобильське братерство вже не дораховує у своїх рядах 2230 ліквідаторів, які завчасно пішли з життя, сім з половиною тисяч з решти є інвалідами. Підсумовуючі ці дані, він мусив признати, що практично здорових серед тих, хто самовіддано працював у зоні лиха, немає.
Як голова чорнобильської Асоціації Василь Дурдинець завірив, що намагається зі свого боку зробити як можна більше, аби не тільки на словах, а й на ділі допомогти й підтримати ліквідаторів. І то були не порожні слова. Саме за його ініціативи з Держбюджету виділені 20 млн. гривень спецпризначенням на створення у Шаянах медичного комплексу для реабілітації постраждалих у Чорнобилі. Присутні у залі почули і те, чого, мабуть, найбільше б хотіли почути: голова твердо пообіцяв, що й у подальшому непохитно відстоюватиме від зазіхань Міністерства охорони здоров’я здравниці системи МВС, у яких є злободенна потреба працівників силового відомства. зокрема чорнобильців-ліквідаторів.
Гостру тему продовжив у своєму виступі директор ДМЗР Олег Петраш. Нагадавши про те, як відстояли свого часу відділення променевої патології у госпіталі та заклад відновного лікування «Хутір вільний», він мав всі підстави сказати, що міліцейське відомство не тільки не допустило втрати жодної реабілітаційної здравниці, а й «знаходячи гроші по копієчці» дещо збільшило можливості медичної допомоги ліквідаторам. За його словами ще у цьому році буде відкрито у госпіталі відділення нейрохірургії.
Із щирою вдячністю за ту матеріальну підтримку, що надається фондом допомоги інвалідам Чорнобиля, слухали присутні у залі виступ його президента Юрія Багрова, який, так само, як і вони, має цілком заслужений статус ліквідатора, а також начальника Центрального шпиталю, де вони завжди мають кваліфіковану допомогу, полковника міліції Ольгу Крюкову. Звісно, лягло до сердець хворих її ствердження, що медичний колектив завжди буде намагатися дійти такої ситуації, яка на сьогодні склалася в Японії, де постраждалі від ядерних вибухів у сумнозвісних містах Хиросими та Нагасакі завдяки всебічній підтримці й допомозі вже мають більшу тривалість життя, ніж ті, хто не зазнав винищувальної радіації.
Чорнобильцям-ліквідаторам були вручені святкові продовольчі набори та книга з документальними матеріалами, присвячена аварії на ЧАЕС. Посланці міністерства і громадських організацій завітали з подарунками та привітаннями у палати до лежачих хворих ліквідаторів.
