Наталія Нечепуренко, яка й була тією тьотею у формі, а насправді начальник відділу кримінальної міліції у справах дітей Полтавського РВ, говорить, що до них подзвонило подружжя пенсіонерів, які проживають у селі Розсошенці, і повідомили, що у них на утриманні вже три тижні знаходиться малолітня дитина, яку привела до них онука. Що це за дитина і хто її батьки вона не сказала, а тільки залишила хлопчика і обіцяла через два дні забрати. Минуло три тижні, а чиясь «кровиночка» так і зосталася у літніх людей, які й самі ледь кінці з кінцями зводять. Міліціонери поїхали до пенсіонерів і забрали звідти дитину. Ні прізвища, ні імені батьків вони не знали. Дружина Галина Іванівна, якій уже майже 70 років зі слізьми на очах стала говорити, що їхня 19-річна онука Наталка привела Сергійка і сказала, що це син її подруги. Залишила і пішла. «Малий у нас пробув три тижні, - продовжила розповідь Галина Іванівна, - і це страшне. Він встромляв пальці в усі розетки, стрибав із шафи на ліжко, бився і практично нас не слухав.»
Коли ми говорили зі старенькими, то у коридор вискочило ще одне чорняве маля, і теж трирічного віку. Малий сказав, що він - Максим, а Галина Іванівна підтвердила, що це їхній справжній правнук. Онука Наташа влаштовує власне життя, а дитина перебивається зі старенькими, хоча Галина Іванівна і стверджує «Поки жива, нікому не віддам…» Родина мешкає у глибині Розсошенець. Умови проживання посередні. Але звідки взяти тих грошей, адже на пенсію далеко не розженешся. До того ж, їхня дочка уже не перший рік лікується від алкоголізму. (На момент, коли ми були у них вдома, вона спала в іншій кімнаті). «Пити почала, коли чоловік помер, - говорить плачучи Галина Іванівна, - грошей і так не вистачає, а ще й дитина у нас на руках. Та коли Наташа привела Сергійка, ми й не проти, щоб він у нас жив, так у нього ж свої батьки повинні бути.»
Втім, схоже, що батькам Сергійка не до нього. Буквально через декілька днів співробітники ВКМСД Полтавського РВ відшукали батька дитини. Ним виявися 22-річнийй Юрій. Хлопчина хоч і молодий, але «запущений». Наталія Нечепуренко підтвердила наші припущення, адже коли працівники міліції приїхали до батька додому, то у них якраз був післясвятковий хаос в особі п’ятьох нетверезих людей бомжуватого виду. А кількість пустих пляшок, що валялися прямо на підлозі – більше, ніж красномовно доводили, що свято видалося на славу. Кімната, де живуть батько із маленьким сином, більше нагадує притон для алкоголіків та наркоманів – сморід, бруд, відсутність білизни, чистого посуду, зате попільничка з недопалками та залишки святкування і є тим прикладом, який подають старші маленькій дитини. То й не дивно, чому Сергійко, ще не вміючи нормально говорити, не знаючи як звуть маму і тата, не зумівши показати на пальцях скільки йому років – з успіхом попросив 5 гривень на пиво.
Говорити з Юрієм нам довелося вже у райвідділі. Хлопчина так і не зміг розказати – де мати Сергійка, мовляв, він її не бачив уже більше місяця. Нібито дівчина проживає у якомусь вагончику на Садах-2 з новим чоловіком. Дитину ж, як пояснив молодий батько, він віддав чужим людям, бо йому треба було їхати по роботі, хоча за неофіційними даними Юрій перебивається разовими заробітками і нікуди останнім часом не виїздив. Хлопчика він уже забрав з лікарні, де його лікували від інфекційних хвороб. Місцезнаходження матері так і залишилося невідоме.
На сьогодні доля трирічного шибеника Сергійка знаходиься на особливому контролі у відділі кримінальної міліції у справах дітей Полтавського РВ. Наталія Нечепуренко пообіцяла Юрію, якщо він у двотижневий термін не виправить ситуацію, не наведе лад у домі, не знайде роботу і не прилаштує малого у дитячий садочок, то буде вирішуватися питання про позбавлення батьківських прав. На що Юрій зі слізьми на очах попросив не забирати дитину і ніяковіючи тихо сказав, що «Я ж його батько». Та прикро, що він так пізно про це згадав…
